У кого з відомих волинян знайшли ознаки плагіату в наукових працях

Журналісти проаналізували дисертації та інші наукові праці більше десятка відомих волинян, які захистили наукові ступені в останні роки, і у чотирьох випадках знайшли ознаки плагіату. 

Кого спіймали на академічній недоброчесності – у розслідуванні Центру журналістських розслідувань «Сила правди».

Ще на початку 2000-х відгриміли перші скандали через плагіат в наукових працях відомих політиків. Тоді його знайшли в спікера парламенту Володимира Литвина. Після Революції Гідності тему плагіату в науці стали піднімати ще частіше. Колишній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, ексміністри освіти Станіслав Ніколаєнко, Сергій Шкарлет і нинішній – Оксен Лісовий, покійний нардеп-зрадник Ілля Кива, відомий психолог Спартак Суббота – далеко не вичерпний список політиків національного рівня, яких викрили на академічній недоброчесності. 

Якщо ж таке коїться у працях діячів національного рівня, то що ж у регіонах? Адже здобуття наукових ступенів забезпечує на лише професійне визнання, але й фінансові вигоди у вигляді надбавок до зарплати.

«Наприклад, люди ходять на природу, на річку, хочуть на березі відпочити. А тут хтось поставив паркан, відгородив собі територію і вже громада не має доступу до берега. оце якраз мовиться про недоброчесність, не цілісність, про те, що хтось загарбує суспільне благо. Академічна доброчесність вона аналогічна. Коли людина діє методами, які протирічать чесності, взаємності, довірі, правді, тоді вона наносить збитки суспільству як матеріальні, так і моральні», – пояснює чим шкідлива для суспільства академічна недоброчесність кандидатка економічних наук, координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт» Світлана Благодєтєлєва-Вовк.

Розберемо кожну підозру на плагіат детальніше.

«Благополуччя особистості» від психолога Олександра Киричука

Олександр Киричук запам’ятався волинянам тим, що майже три роки очолював комунальне підприємство «Луцьктепло» при міському голові Миколі Романюку, а у 2018 році став першим заступником голови Волинської облдержадміністрації Олександра Савченка. Після звільнення останнього у 2019 році понад півроку виконував обов’язки керівника області.

Прийшов у владу з бізнесу. Працював у компаніях фінансово-промислової групи «Континіум». У 2020 році Олександр Киричук з освітою товарознавця, маркетолога та викладача став ще й кандидатом психологічних наук, захистивши дисертацію у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

^{Олександр Киричук, підприємець, ексголова Волинської ОДА, фото Волинської ОДА}

Назва його дисертації: «Фасилітаційні чинники психологічного благополуччя особистості». Журналісти знайшли у праці подекуди дослівні запозичення із інших наукових праць та безкоштовних рефератів з інтернету без належних посилань.

На 42-ій сторінці дисертації Олександр Киричук пише, що «міжособистісні відносини формуються в усіх сферах життєдіяльності людини, але найбільш стійкими є ті, які проявляються в результаті спільної діяльності, і, зокрема, професійної». Щонайменше з 2015 року ця ж теза і подальші «наукові» висновки розміщені майже дослівно на сайті з безкоштовними рефератами. Той самий фрагмент знаходимо у курсовій роботі студентки 5-го курсу житомирського університету Тетяни Кичук, опублікованій у 2009 році.

На сторінці 57 Киричук присвоїв як нібито авторське узагальнення психологічних умов ефективних допомагаючих відносин. Такий же фрагмент тексту у 2019 році вже опублікували у монографії Марії Наконечної «Допомога іншому: психологічні аспекти».

У 2017 році Олександр Киричук опублікував статтю «Фасилятивна детермінація психологічного благополуччя особистості: методологічне обґрунтування та теоретичне моделювання». Деякі абзаци цієї статті підозріло схожі на опубліковану ще в 2015-му статтю Марії Казанжи «Розгляд концепції фасилятивного потенціалу особистості в контексті існуючих теоретико-методологічних розробок з проблематики фасилятивності». Окремі речення у статті Киричука дослівно збігаються.

Також ознаки плагіату є й в іншій статті Олександра Киричука «Ціннісні регулятори психологічного благополуччя особистості» опублікованій в 2018 році. Тут без посилання запозичено фрагменти тексту із статті І.І. Бурцевої «Діагностика рівнів сформованості цінностей у студентів класичного університету», опублікованої у 2012 році.

Сам видатний науковець спілкуватися щодо зазначеної інформації відмовився.

– Давайте, будь ласка, не морочте мені голову. Скажіть, навіщо воно вам? 
– Ну, ми досліджуємо кандидатські дисертації відомих осіб за останні кілька років, – пояснюємо.
– Вам більше нема чим зайнятися, хлопці?

Наступні спроби поспілкуватися теж були марними.

Не вдалося сконтактувати і з науковою керівницею Олександра Киричука Жанною Вірною. За свідченнями колег вона виїхала в Бразилію і на жодне повідомлення в месенджерах не відповідає.

На словах публічний суддя Костюкевич

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Сергій Костюкевич ступінь доктора філософії здобув уже під час війни, в листопаді 2022 року. Тема його роботи: «Реалізація та захист адміністративно-правового статусу приватної особи у публічній сфері». Готував дослідження в Університеті митної справи та фінансів міста Дніпро.

^{Сергій Костюкевич, суддя Волинського адміністративного суду}

Проте і в його роботі, схоже, присутній принаймні один приклад академічної недоброчесності.

Ось фрагмент тексту із висновків до першого розділу та загальних висновків його дисертації: «Сервісний зміст діяльності органів публічного адміністрування має стати основою для ефективної співпраці державних (владних) інституцій з інституціями громадянського суспільства». Точно такий же висновок майже такими ж словами сформулювала ще у 2015 році Ярина Токар-Балаж у своїй статті «Деякі питання визначення правового статусу особи в адміністративному праві».

Визначення адміністративно-правового статусу у тексті дисертації та висновку до першого її розділу збігається із тим, яке міститься у статті тієї ж Токар-Балаж. Втім, у списку використаної літератури дисертації Костюкевича праць Ярини Токар-Балаж немає.

– Ми підозрюємо, що у вашій дисертації є плагіат. 
– Де він міг взятися?
– Ми аналізували і у вас є використані матеріали з інших наукових праць без посилання.
– Я звертаю увагу, щоб ніяких записів. Тільки в письмовому вигляді…» – після цих слів суддя Костюкевич зник в коридорах суду.

Напередодні цієї зустрічі ми надіслали судді письмовий запит про коментар. Але замість того, щоб зустрітися, він написав: 

«Актуальність дослідження цієї теми зумовлена умовами наявної тимчасової окупації частини території України внаслідок російської військової агресії, де проблеми захисту прав і свобод людини постали особливо гостро, оскільки під час війни збільшились ризики непропорційного обмеження прав і свобод людини, що викликає необхідність особливого контролю з боку суспільства над воєнною організацією держави та правоохоронними органами, громадський контроль за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції в Україні».

Його наукова керівничка професорка з Дніпровської політехніки Юлія Легеза спочатку погодилася порозмовляти телефоном, проте згодом передумала.

– Авторські права належать дисертанту. Тому прошу з ним зв’язатися і обговорити зміст роботи з ним безпосередньо.
– Ми з ним уже спілкувалися. Зараз хочеться почути вашу думку. Маємо підозри, що в науковій праці є використані фрагменти з інших праць без належних посилань, тобто плагіат.
– Можете оприлюднювати Ваші підозри і в порядку наукової дискусії обговорювати. Висновок по дисертації є, оприлюднений.
– То ви не бажаєте щодо цього поспілкуватися?
– Я давала свій висновок по роботі. Цього вважаю за достатньо, – відповіла Юлія Легеза.

Оскільки Сергій Костюкевич працює на державу та отримує зарплату із коштів платників податків, журналісти поцікавилися у Волинському окружному адміністративному суді як отримання вченого ступеня вплинуло на його заробітки.

Після отримання диплому у березні 2023 року у нього щомісячно додалося 10,5 тисяч гривень до зарплати. Вона зросла із в середньому 118 до 128 тисяч на місяць.

Кандидатська – з методички з футболу

Ще один іменитий кандидат наук на Волині – відомий футболіст Артем Федецький. Захистився у 2018 році з дисертацією на тему «Методика навчання учнів футболу із застосуванням інформаційних моделей» у Волинському національному університеті.

Науковим керівником у колишнього гравця збірної України став на той час ректор університету Ігор Коцан. Втім, це не допомогло Федецькому уникнути спірних моментів.

^{Артем Федецький, футболіст. Фото «Волинські новини»}

Наприклад, текст на сторінках 29 та 33 дисертації Федецького повністю ідентичний із статтею Олександра Куцая «Використання електронних таблиць Microsoft Excel в управлінні процесом фізичного виховання студентів Луцького національного технічного університету», виданої у 2011 році. Проте, серед списку використаної літератури такої статті немає.

Ще один приклад запозичень без посилань – прямо із методички з футболу.

Так, цілі абзаци з дисертації Федецького збігаються з методичними рекомендаціями до організації самостійної роботи, семінарських занять із курсу «Психолого-педагогічного діагностування та прогнозування в спорті», які ще у 2009 році розробила старша викладачка Чернігівського педуніверситету Ольга Багінська. При цьому окремі слова замінені на синоніми. Можливо для того, щоб пройти автоматичну перевірку на плагіат.

Журналісти зустріли Артема Федецького на благодійному футбольному турнірі. Однак, тоді розмовляти відмовився. Вже телефоном запевнив, що писав сам.

«Я свою дисертацію на пам’ять не пам’ятаю точно. Щоб говорити, треба, щоб ви мені прийшли – показали. Я думаю, що це – технічна помилка, от і все. Ви переживаєте за дисертацію, що вона не так написана? Ви конкретно скажіть: в нас є підозра, що ви купили кандидатську… Ну то я вам скажу, що у вас хибна підозра. Бо цей міф, що футболісти – тупі, то це далеко не так. І те, що футболісти грають у футбол не означає, що вони вміють заробляти лише ногами. І головою так само вміють. Той досвід, що в мене був, якраз мені знадобився як ніколи. Чому вирішив захиститися? Ну, не знаю. Я вважаю, що науковий ступінь це – важливо. Тому, як може повернутися життя після футбольної кар’єри, ніхто не знає», – прокоментував Федецький. 

Артему Федецькому надіслали уривки його дисертації, які викликали у нас підозри. Втім він більше не захотів будь-що коментувати. З його науковим керівником Ігорем Коцаном поспілкуватися не вдалося.

Реформатор електроенергетичного ринку Роман Романюк

У 2021 році захистився ексдепутат Луцької міської ради, на той час директор Волинського обласного центру зайнятості, а нині – керівник секретаріату омбудсмена Роман Романюк. Нещодавно він претендував на посаду голови НАЗК.

^{Роман Романюк, керівник секретаріату омбудсмена}

Назва дисертації Романа Романюка: «Організаційно-економічний механізм реформування електроенергетичного ринку Західного регіону України». Готувався до захисту в Одеській національній академії харчових технологій, а науковий керівник – професор із місцевого ВНУ імені Лесі Українки Костянтин Павлов.

«Я думаю, як і будь-яке бажання будь-якої людини здобувати освіту, це природне нормальне бажання. А в мене є бажання не просто здобувати освіту, а здобувати ще й науковий ступінь. І мене цікавила сфера і напрямок електроенергетичного ринку, працюючи в той момент на заводі корпорації «Богдан Моторс». Підприємство, яке, по-перше: споживає величезний об’єм електроенергії, друге: виробляє електротранспорт, який, знову ж таки, потім дає економіку. Тобто питання, взагалі, доволі перспективне, я вважаю, воно актуальне і по сьогоднішній день, особливо в контексті альтернативних джерел енергетики. Тому свого часу вирішив саме дослідити більш детально дане питання і почав працювати над науковою роботою», – пояснив бажання захищатися Роман Романюк.

Згодом у 2022 році Роман Романюк разом із своїм науковим керівником Костянтином Павловим та його дружиною Оленою Павловою видали монографію «Організаційно-економічний механізм реформування електроенергетичного ринку в регіонах Україні». З нею сталася якась магія! 

Журналісти знайшли дві її версії, до однієї з яких є суттєві зауваження щодо академічної доброчесності.

Перша версія була розміщена в електронному репозитарії Волинського національного університету імені Лесі Українки, де публікують наукові напрацювання його працівників і студентів. Власне її й взяли для аналізу та виявили, що в одному з підрозділів монографії текст майже ідентичний із статтею іншої здобувачки Ії Сорокопуд «Змістовна характеристика та тенденції розвитку регіонального енергетичного ринку», яку вона видала ще у червні 2020 року. Звісно, без належного посилання на цю працю.

«Я не бачу великої тут критичної проблеми, якщо десь є схожість матеріалів. Ну, складно сказати, як таке може бути, але я думаю, що ви, дорослий, розумний чоловік, розумієте так само, що при підготовці великого об’єму матеріалу використовується ще більше. І якщо ми говоримо про вузькоспеціалізовану сферу, про конкретно електроенергетичний ринок, то не така велика кількість є науковців чи взагалі професіоналів саме в цьому напрямку. Тому може бути таке, що навіть перечитуючи, аналізуючи їхні праці, я міг навіть викласти свої думки аналогічним змістом, як і вони. І це теж можна вважати, що це вже якась така схожість», – пояснює Романюк.

Втім, коли «Сила правди» звернулася до іншого співавтора монографії – професора Костянтина Павлова, то дізналися, що існує ще й друга версія праці. 

Її у друкованому вигляді і продемонстрував пан професор під час зустрічі. У цій версії містяться посилання на праці Ії Сорокопуд.

«Коректність цитувань наукових праць інших авторів посилання, на які зазначено в монографії, в повній мірі відповідають нормам та правилам, що діяли на момент її публікації.

Матеріали, якими керувалася редакція «Сили правди» змістовно не відповідають тим, які розміщені у спільному доступі в мережі інтернет, а також в паперовому вигляді. Походження матеріалів для дослідження з боку «Сили правди» змісту зазначеної монографії залишається для мене невідомим. Припущення в частині, так би мовити, ненадійності джерела інформації або інформатора, експерта, що її досліджував, або ж просто неуважність до дрібниць.

Що стосується цитування, то я впевнений, що в цьому випадку, на момент подачі матеріалів, просто-напросто одну з публікацій ще не було опубліковано в мережі, а відтак і не було на що посилатися на той момент. Адже дуже частим є те явище, коли наукові видання, в тому числі і фахові видання публікують свої номери журналів із суттєвим запізненням. І це запізнення буває на сьогодні до шести місяців. Це наше життя науковців, практика, буденність, реальність», – коментує Костянтин Павлов.

^{Костянтин Павлов, доктор економічних наук}

Ця ж версія монографії з 2022 року начебто розміщена в соціальній мережі ResearchGate. Як же так могло статися, що в публічному доступі з’явилося дві її версії: з ознаками академічної недоброчесності та без них?

«Процес формування наукової праці є досить складним. Від моменту початку формування до моменту формування кінцевого варіанту наукової праці проходить досить багато часу. Водночас у ході формування інтелектуального продукту має місце досить важкий технічний процес верстки матеріалу, а також його «зведення». У зазначений період може існувати 5, 10 і 20 варіантів наукової праці, аж поки не буде опубліковано готовий науковий продукт. Тому вважаю логічним та неупередженим з вашого боку використовувати в процесі реалізації професійної діяльності паперовий варіант монографії або ж електронний варіант монографії, розміщений на моїй сторінці в ResearchGate з травня 2022 року», – пояснив Костянтин Павлов.

Невдовзі після початку нашого дослідження «некоректна» версія монографії із електронного репозитарію ВНУ зникла! Виявилося, що її прибрали звідти за зверненням пана Павлова з поясненням, що там було розміщено «не остаточний варіант».

Що каже експертка

Отже, ми розглянули чотири наукових праці колишніх і нинішніх публічних осіб з Волині, які, на нашу думку, мають ознаки академічної недоброчесності, себто використання чужих напрацювань без належних посилань.

У 2016 році в Україні з’явилася громадська ініціатива «Дисергейт», яка систематично аналізує наукові роботи на предмет наявності плагіату. Викриття Шкарлета, Яценюка та інших – справа саме їхніх рук. 

«Тому що, що роблять плагіатори? Плагіатори нечесним чином отримують статуси, далі на основі цього загарбують керівні посади, далі починають перерозподіляти державне фінансування на свою користь і таким чином кожен з нас стає біднішим. Тому що втрачає можливості для власного розвитку і руху соціальних ліфтів через освіту. Ось оця основна проблема», – каже координаторка ініціативи Світлана Благодєтєлєва-Вовк про потребу боротьби з академічною недоброчесністю.

Журналісти запитали у неї, що вона думає про озвучені напрацювання волинських науковців.

«Якщо людина відповідально, професійно і фахово ставиться до своєї справи, то вона буде посилатися на інших людей, тому що це повага. Тому що це повага до внеску людини, на основі якої ти там продовжуєш якусь справу. І так далі. Тобто, все оце, що у нас відбувається, це фактично є великою аморальною проблемою, яку фактично породили і поширили еліти. В першу чергу, якщо ми говоримо про академічну, то академічні еліти – ось і все», – вважає Світлана Благодєтєлєва-Вовк.

Від деяких співрозмовників неодноразово звучало посилання на результати оцінки їхньої праці програмою Unicheck та відсотку збігів, який допускається. Ось що про це думає викривачка з Дисергейту: 

«Це все єрунда… В нас нульовий відсоток плагіату, нульовий. Не можна. Ну, просто не можна. Заборонено. Тобто, це все видумки для чого? Для того, щоб надати значення цим негативним практикам, скажімо так, і в більшій мірі їх легалізувати. Тобто, коли переводиться розмова в контексті нуль плагіату, ну давайте, все-таки, може, якийсь відсоток. Це просто чорт знає що. Це як бути вагітним чи не бути вагітним».