Волонтер з Луцька Сергій Тимчук поділився своїми думками про мобілізацію, волонтерство та обіцянки влади.
Про це він розповів у передачі «Теревені про Луцьк».
«Розпочав свій волонтерський шлях з початку повномасштабного вторгнення. Оскільки до цього не мав військових навиків, не служив в армії, мав мінімальні навики, по цьому я вирішив допомагати наступним чином. У мене багато знайомих, друзів, які займаються різними сферами, то вирішив 24 лютого вийти на військових, зв’язався з ними, поспілкувався, що їм необхідно, і 25-го я вже перший свій бус почав завантажувати. А в другій половині 25-го числа я вже виїхав до хлопців. Це була Рівненська область. Побачив, що це таке і другий раз поїхав у Житомирську область. Це було на другий день. Мені достатньо було, щоб завантажити бус, 2-3 години. Це все просто друзі, яких я знав.
На 5-6 день в мене були поїздки на Київ, там, де було гаряче. Наприклад, на Бородянку ми заїхати 6-7 квітня, тобто 1-го там ще були орки. Ми проїхали через заміноване поле. Люди, які нас зустріли, чесне, були в шоці», - розповів Тимчук.
Як волонтер вів далі, вони вже знали, що військові тими шляхами вже їхали.
«Нам сказали, що десь там теоретично має бути переправа. І ми собі їхали-їхали, бачили, що є люди, побачили, що є знак «міни», але він був розвернений не лицевою частиною, тому зрозуміли, що ми проїхали вже це поле і назад вже вертатися точно не можна буде», - розповів Сергій.
Він додав, що люди були раді та шоковані їх зустріти. За його словами, вони й самі «по дорозі всі молитви згадали».
Він зауважив, де дізнавалися, що «гаряче», туди й намагалися їхати з допомогою. Після Київщини волонтер поїхав на Херсонщину та Миколаївщину.
«Була окупована Снігурівка (Миколаївська область) і біля неї села Партизанське, Любомирівка та багато інших сіл, де були наші військові. Ми туди до наших земляків їздили», - додав Тимчук.
Деталі – у сюжеті.
Коментарів немає
Залишити коментар