У боях з російськими військами полягли ще семеро бійців з Волині: Денис Петерік, Ігор Груник, Олександр Шкабко, Петро Костюк, Антон Суліковський, Віктор Демчук і Юрій Кошинський.
Про це пишуть і .
Олександр Шкабко
33-річний волинянин Олександр Шкабко захищав Україну з липня 2024 року, воював на різних напрямках фронту, повідомили у Прилісненській громаді.
Боєць з села Серхів загинув 8 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання у Сумській області. Дату і місце прощання з Олександром Шкабко сповістять додатково.
Антон Суліковський
7 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув військовослужбовець Антон Суліковський, повідомляє Маневицька громада.
32-річний волинянин захищав Україну з 14 липня 2022 року, був старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону. У Антона Суліковського залишилися батьки і син.
Петро Костюк
Про втрату також сповістили у Зимнівській громаді — у боях за Україну поліг військовослужбовець з села Хобултова, старший сержант Петро Костюк.
Дату і місце прощання з полеглим Петром Костюком повідомлять додатково.
Віктор Демчук
У п'ятницю, 11 квітня в Старовижівській громаді прощатимуться зі старшим солдатом Віктором Демчуком, який помер внаслідок отриманих на війні травм.
Військовослужбовця поховають на місцевому кладовищі. Точний час прощання з Віктором Демчуком сповістять зранку 11 квітня.
Юрій Кошинський
Військовослужбовцю з Луцька Юрію Кошинському було 39 років. Він служив на посаді командира стрілецького відділення, повідомили у міській раді.
Молодший сержант загинув 4 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоєгорівка Луганської області.
Денис Петерік
Молодший сержант командир підрозділу аеророзвідки 53 ОМБР імені князя Володимира Мономаха Денис Петерік (позивний «Денвер») загинув 9 грудня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу у районі населеного пункту Кремінна, що на Луганщині.
Денис родом із Запоріжжя, де до війни працював на одному з підприємств. Все змінилося з початком повномасштабного вторгнення. У квітні його мобілізували, і він потрапив до складу 53-ї ОМБР. Завдяки технічним навичкам і вмінню швидко навчатися, невдовзі очолив підрозділ аеророзвідки. Він розумів важливість кожного польоту дрона, кожного удару з неба – адже це рятувало життя побратимів і допомагало нищити ворога.
Ігор Груник
Жителька міста Рожище Неоніла Репецька просить Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) її чоловікові — воїну Збройних Сил Ігорю Грунику. Відповідну петицію жінка зареєструвала на сайті глави держави.
У зверненні до Президента Володимира Зеленського Неоніла зазначає, що її чоловік був людиною великого серця, справжнім патріотом і мужнім воїном, який добровільно повернувся з Італії, де майже 20 років працював пекарем, аби захистити Україну від російської агресії.
У червні 2022 року добровільно вступив до лав 53 окремого стрілецького батальйону (ОСБ). З лютого по квітень 2023 року Ігор брав безпосередню участь у боях за Бахмут. Проявив себе як сміливий та рішучий боєць, який не лякається небезпеки й не відмовляється від виконання бойових завдань.
Після Бахмута, під час відновлення на Київщині, серед бійців 53 ОСБ проводили відбір добровольців для подальшої участі в бойових діях. Ігор без вагань висунув свою кандидатуру та перевівся до нового підрозділу.
З 28 червня 2023 року брав участь у бойових діях у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. Служив стрільцем-номером обслуги десантно-штурмового взводу.
Побратими та командування відзначають його як сміливого, рішучого та відповідального воїна, який неодноразово проявляв героїзм на найскладніших ділянках фронту.
«У лютому 2024 року під час боїв за Синьківку на Харківщині Ігор зірвав спробу ворога оточити позицію та врятував життя побратимів, попри постійний вогонь. Його дії тоді допомогли втримати важливу лінію оборони. За це Груника нагородили почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського — «Золотим хрестом» - зазначає дружина воїна.
25 лютого 2024 року, під час масованого обстрілу, Ігор Груник до останнього залишався на позиції. Загинув смертю Героя, виконуючи бойове завдання.
Його вже посмертно відзначили нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій», орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «За мужність і героїзм»
Коментарів немає
Залишити коментар