Іван Рудницький про виклики для Волині й допомогу військовим

Голова Волинської ОВА Іван Рудницький розповів про роботу в умовах війни, виклики регіону та реальні кроки для їх подолання, про підтримку військових, ремонт доріг, забезпечення житлом та безпеку громад.

Про це йдеться в інтерв’ю для Insider Media.

У спеціальному випуску програми «Генерації успішних людей» ведучий Віталій Ткачук поспілкувався з людиною, яка щодня приймає рішення, що впливають на життя всієї області.

• Пане Іване, добрий день. Поговоримо чесно про довіру, відповідальність, виклики і зміни, які чекають на Волинь. Перед тим, як очолити Волинську область, Ви працювали у Закарпатській, Львівській, Полтавській областях в різні роки. Були або першим заступником, або керівником УСБУ. Скажіть, будь ласка, на чому тоді зосереджували увагу?
• На сьогоднішній день наша держава вже більше 11 років перебуває в стані… Спочатку говорили, що це гібридна війна, зараз це є війна, це є пряме вторгнення. Вже більше трьох років ця війна триває. І зрозуміло, що всі напрямки роботи були зосереджені якраз на захист територіальної цілісності, конституційного ладу, упередження терористичних актів, ну, і посилення безпеки і оборони того чи іншого регіону, коли я безпосередньо перебував вже на керівних посадах.

• За Вашого керівництва викривали «кротів» та шпигунів. Чи відслідковували Ви вироки суду в цих справах? І чи отримували вони реальні вироки?
• Треба дати належне і позиції суддям, і тут можна позитивно сказати й відносно органів прокуратури. Під час початку війни і до сьогоднішнього дня, як правило, всі держзрадники отримують дуже, дуже серйозні терміни покарання.
• А вони відбувають покарання чи «пішли» в обмінний фонд?
• Не можу це коментувати, тому що я безпосередньо зараз не маю такого доступу до інформації. Коли мав, то однозначно всі вони отримували вироки і знаходилися у відповідних закладах позбавлення волі.
• Давайте поговоримо про спадщину попередників і про Волинь. Скажіть, будь ласка, Вас щось особисто пов'язувало з Волинню до того, як Ви прийшли сюди на роботу?

• Ні, відверто кажучи. Так склалося. Хоча я родом із сусідньої області, але на територію Волині, як правило, ніколи не приїжджав. Там, де я служив, у тих регіонах, вони були або віддалені від Волині, або по виду діяльності не були дотичні безпосередньо до взаємодії з Волинським регіональним управлінням і самою Волинню. Тому фактично так, щоб я вже приїхав сюди, це, якщо не помиляюсь, було на початку травня минулого року, коли був відповідний указ президента України, і мене призначили на посаду начальника СБУ Волинської області. Це і було таке перше офіційне моє знайомство з Волинню.

• Ваш попередник Юрій Погуляйко і його команда авторитетом у волинян, ну, м'яко кажучи, не користувалися. Наприклад, Мирослава Якимчук на посаді заступниці організовувала схему вивозу чоловіків за гроші за допомогою «Шляху». Його ексзаступники Андрій Ярмольський та Юрій Гупало мали підозри у махінаціях з гуманітаркою. Погуляйко співпрацював і вручав подяки тим, хто потім вигулькнув у справах переміщення за кордон ухилянтів. Скажіть, будь ласка, що думаєте про такі призначення і наслідки?
• Розумієте, люди, які призначаються, в тому числі й під час мого керівництва, на такі високі посади… Бо вважаю, що заступник голови обласної військової адміністрації – це є дуже висока посада, тому що вона, скажімо, має певні організаційно-розпорядчі можливості, можливості контролювати ті чи інші напрямки роботи, і основне підтримувати державну політику в регіоні за окремими напрямками чи навіть тими ж міністерствами і таке інше. Тому що це є висока посада, і люди перед тим, як призначатися, проходять відповідні спецперевірки, антикорупційні перевірки тощо. Тобто це не відбувається так, що людину просто взяли і на другий день призначили. Процедура складна. І я, відверто кажучи, навіть будучи на керівних посадах у регіональних органах СБУ, не думав, що вона настільки є складною. «Зустрівся» з цим, перебуваючи вже на цій посаді.

Ці люди, зрозуміло, пройшли перевірки, тому що інакше вони не могли б бути призначені на ці посади. Але є суть людини і від того ніхто не застрахований. Ні попередній керівник, ні я, на жаль. Неправильно, коли ти прийшов – новий керівник, і взяв всіх змінив. Це тоді про що ми говоримо? Тобто людина фактично 15-20 років працює на тому напрямку роботи, вона фахівець, професіонал, а я взяв її змінив лише тому, що мене призначили на посаду голови ОВА, і я прийняв таке рішення. Я не прихильник такого, а навпаки. Фахові працівники працювали, щоб в них був кар'єрний ріст, щоб вони могли себе реалізувати на тій чи іншій ділянці роботи, а я як голова ОВА десь їм в цьому допомагав, як і в кадровій політиці, так і в інших речах.

Але ніхто не застрахований від людей, які, коли отримують відповідні посади, чомусь хочуть щось кожний по-різному зробити: хтось порушити закон, хтось порушити адміністративний кодекс, а той щось організувати. Тому для того є відповідні правоохоронні органи, які надають правову оцінку. Є затримання, є підозри, є справи в судах. Тому я вважаю, що правоохоронні органи мають дати оцінку кожному. І я їм вдячний, що вони це і роблять.

• Які найпроблемніші питання перейшли до вас у спадок від попередника?
• Ну, дивіться, я б не сказав, що ви неправильно формулюєте питання, але мені нічого в спадок не перейшло. Просто коли я був призначений указом президента на посаду голови Волинської ОВА, то на своєму представленні і на зустрічі з журналістами, коли у мене запитали, які я перед собою ставлю завдання, окреслив їх. Як я пригадую, перше – це було підтримка Сил безпеки й сил оборони, друге – це організація захисту критичної інфраструктури, третє – це соціальна політика в комплексі ветеранів, членів їхніх сімей, учасників бойових дій, а четверте – підтримка бізнесу в частині розвитку регіону, сплати податків, інвестиційних, економічних питань. Ще я сказав, що об'їду всі громади і, в принципі, я їх об'їхав. Тому ось ці всі питання, які я тоді поставив собі в надпріоритет і пріоритет – це для мене і є напрямки, якими я займаюся і сьогодні, що я хотів би покращити. Основне, що багато що мені вдалося зробити.

• Чи є впевненість у людях, які зараз є Вашими заступниками?
• Це люди, які зі мною на сьогоднішній день працюють. Є люди, які працювали до мого призначення, є ті, які були призначені вже під час мого керівництва. Вони ведуть певні напрямки роботи, виконують завдання, які насамперед я ставлю перед ними. Ну і зрозуміло, як я сказав раніше, втілюють державну політику по тих чи інших напрямках в регіоні. Ті пріоритети, які я окреслив для своєї роботи, і те, що ми робимо спільно з заступниками, має результат. Якщо будуть якісь проблемні питання або хтось з них, чи вчиняв раніше, чи має на меті вчинити якісь порушення, то щодо них приймуть відповідні рішення. Але поки ми працюємо разом на благо нашої держави і на благо нашого регіону.
• У мене ще є питання про реєстр волонтерів. Як зараз працює обмеження у системі «Шлях»?
• Перше, що я вам хочу сказати про волонтерів – це дуже позитивну річ: ми дали майданчик, і я дуже вдячний, що волонтери і благодійники на це зголосилися. При Волинській ОВА ми створили Раду благодійників і волонтерів й можемо спільно скоординувати дії для того, щоб допомагати різним верствам населення. І, користуючись можливістю, яку ви мені надаєте, я хотів всім волонтерам і благодійникам ще подякувати за те, що вони були небайдужі і відгукнулися всі, коли був масований обстріл по Луцьку, була пошкоджена дев’ятиповерхівка. Як волонтери долучилися, як долучились благодійники, як вони підтримали жителів Луцька, за це їм велика подяка.

А щодо «Шляху» – ми не ведемо вже жодний реєстр і Волинська ОВА на сьогоднішній день не дає жодних дозволів для виїзду за кордон.

• Ви перше інтерв'ю на цій посаді дали виданню «Конкурент». До нього має стосунок один із ваших заступників Тарас Шкітер. Це видання дуже зловживає клікбейтом навіть на темі мобілізації або ВПО. Вам не резонує, що людина, у сфері діяльності якої є інформаційна політика області та держави, допускає маніпуляції у виданні, до якого має пряму приналежність?
• По-перше, я перше інтерв'ю дав «Аверсу», а не «Конкуренту». Настільки я знаю, він [Тарас Шкітер, - ред.] не поєднує свою посаду з роботою на це видання. У минулому він там працював, але він не може поєднувати такі посади, бо це порушення закону. Призначений був ще до мого обіймання цієї посади. Він пройшов всі перевірки на предмети конфлікту інтересів і таке інше. І зараз, наприклад, він точно не є людиною, яка використовує своє посадове становище для того, щоб впливати на інформаційну політику того чи іншого медійного ресурсу. Зрозуміло, якщо не дай Боже таке складеться і ця інформація отримає підтвердження, буде реакція. Але я не думаю, що людина на такій посаді, яку пан Тарас Шкітер обіймає, десь має на меті порушувати вимоги чинного законодавства.
• Ви вже можете робити певні висновки щодо підлеглих, бо за цей час вивчили їх. Чи влаштовують Вас керівники структурних підрозділів обласної адміністрації?

• Як я говорив з першого дня призначення, продовжую говорити зараз, що ротації, зміна посад, зміна керівників, буде постійно тривати під час мого перебування на цій посаді. Чому? Тому що воно, по-перше, дисциплінує самих людей. По-друге, однаково я вважаю, що на відповідальних посадах мають бути найбільш професійні люди, які можуть той чи інший напрямок роботи покращити або навпаки зробити його максимально наближеним до 100%. Є посадові особи, які вже призначалися мною безпосередньо. Є багато керівників, які призначалися і раніше, і раніше, раніше. І йдеться постійно зріз оцінки роботи в частині виконання доручень, в частині взаємодії з громадами, в частині як виконується та чи інша державна політика в області, як виконуються безпосередньо мої доручення. Зрозуміло, що хтось, наприклад, змінює напрямок роботи, а хтось змінює посаду. Але ви зрозумійте теж, що як би не здійснювати саму організацію, реорганізацію управління, основна мета цього – загальне життя регіону не має зупинятися і управління з боку ОВА тими чи іншими напрямками роботи не має зупинятися. От це треба основне збалансувати – ротації, реорганізації, і водночас безперервне виконання завдань як президента України, так і уряду на території Волинської області.

• Які проблеми на Волині Ви бачите зараз? І з якими найбільшими труднощами Ви зіштовхнулись на цій посаді?
• Найбільші проблеми в нас, якщо ми говоримо, які дотичні до пересічного громадянина, це були пасажирські перевезення. Ми практично це питання вирішили разом з громадами, з відповідним профільним управлінням. І я дякую навіть пересічним жителям, що вони мені у Facebook коментарі пишуть, що, наприклад, в якійсь громаді ще немає, чи не відновили повністю, чи частково лише відновили перевезення. Це дає мені, по-перше, інформованість, а по-друге, ми вже її вивчаємо і стараємося піти назустріч практично всім громадам. Просто жителі мають розуміти, що є певні маршрути, якими ніхто не користується, там одна, дві чи три людини тільки ними користуються. Зрозуміло, такий маршрут збитковий і він для будь-якого підприємця є серйозним навантаженням. Тому зараз пропрацьовуємо разом з головами громад, як такі маршрути оптимізувати в частині проміжкових населених пунктів, через які буде більше сполучення і однаково автобуси чи відповідні пасажирські маршрутки будуть їздити.

Чому проблема пасажирські перевезення? Тому що стан доріг був не на належному рівні. В цьому році нас підтримало керівництво уряду, відповідне міністерство і частково співфінансування вони дали на підтримку місцевих доріг, частково передбачили ми кошти в обласному бюджеті і долучили до цього бюджети місцевих громад. Крім цього, ми дали можливість самим громадам вибрати ті ділянки доріг, які потрібно було б привести в проїзний стан для того, щоб пасажирські перевезення відновилися. І тут наша спільна позиція якраз і дала позитив, що практично всі маршрути відновлені. Хоча, як я казав спочатку і говорю це зараз, пріоритет – це підтримка наших героїв, Сил безпеки й сил оборони, відповідних військових частин. І основні суми коштів від перевиконання бюджету ми спрямовуємо якраз на них.

Ще ми покращили, але хочу в тому напрямку домогтися більш серйозних результатів, це соціальна політика в частині підтримки ветеранів, учасників бойових дій, членів їхніх сімей. Це реабілітація, оздоровлення, а також ВПО. Тому це соціальне навантаження, але воно позитивне. І разом з обласною радою, з громадами ми все більше будемо передбачати відповідних коштів, щоби практично кожний житель, особа тієї чи іншої категорії отримали підтримку.

• Ми вже з Вами говорили про те, що Ви обіцяли об'їздити всю Волинь. Ви це зробили. Які найчастіше проблеми та потреби людей звучали під час цих зустрічей?
• Зараз я їх всі й окреслю. Мета моїх поїздок в громади була лише одна, щоб я почув реальні проблемні питання від жителів громад і разом з головами громад прагнув їх вирішити.
• А очільники районів, міст знали, що Ви приїдете, чи це було несподіванкою?
• Вони [приїзди, - ред.] не могли бути несподіваними, тому що вони були ознайомчі. Навпаки мета – почути всіх людей, розумієте? Не впевнений, що всі вірили, що я об'їду всі громади. І, можливо, хтось до цього відносився скептично, але я поставив собі за мету, що те, що я говорю публічно, точно буду виконувати, як би воно складно для мене не було. І, коли я приїжджав в громади, приходили, наприклад, керівники шкіл, установ. Я брав такий часовий проміжок, щоб це не було під час робочого дня. І мені кажуть: «Прийшов директор школи». Приїхав голова ОВА, то я ж думаю, що директору школи цікаво з ним поспілкуватися. Ну, чи прийшов керівник медичного закладу, чи прийшов керівник профтехзакладу освіти. Розумієте? Це були ознайомчі поїздки. Скажімо так, навіть не я давав завдання, а я отримував завдання від людей, що маю зробити. От мета тих поїздок.

А коли я вже отримав інформацію, чи, як я називаю, завдання від громади, від людей, що необхідно зробити, які питання вирішити, давав доручення заступникам, керівникам відповідних управлінь, керівникам РВА.

А тепер я буду їздити і дивитися, як мої доручення виконують, на який відсоток їх вже виконали, чому не виконують і які проблемні питання, що їх не можна виконати. Це, напевно, буде друге коло моїх поїздок.

• А є приклади, коли після Ваших візитів на місцях відбувалися реальні зміни?
• Ну, звичайно. Я вам, наприклад, розповів про пасажирські перевезення. Розповів, що ми прийняли в обласному бюджеті дві програми по підтримці реабілітації учасників бойових дій, ветеранів, а також оздоровленню членів сімей. І уже долучив до цього і громади, вони почали аналогічні програми приймати. У нас вже по декілька сотень чи сімей, чи діток оздоровлюються за кошти обласного і місцевих бюджетів. Я не буду говорити безпосередньо про інші об'єкти, де проводять ремонтні роботи. Якщо ми говоримо, що це за об'єкти, то це школи, укриття в школах, утеплення шкіл. Ще понад 30 автобусів, частина з яких вже перейшли в громади, а основна ще буде передана до 1 вересня. Це шкільні автобуси і там державна програма Міністерства освіти і науки і субвенції з обласного бюджету і бюджетів громад. І дітки будуть вже з 1 вересня їхати на нових автобусах. Це десь близько 35-36 автобусів. Ну от рахуйте, скільки це. В кожній громаді буде практично новий автобус.
• Пане Іване, ми зачепили тему реабілітації для військових. А чи виносили Ви на розгляд уряду пропозиції, скажімо, щодо реабілітаційних центрів на Шацьких озерах?
• У нас на сьогоднішній день на території Волинської області є дві комунальні установи обласної ради. Одна в напрямку Шацька, друга в напрямку Рівного. І в одній відбувається оздоровлення, в іншій – реабілітація. Ми навпаки зараз хочемо їх максимально завантажити, щоб туди все більше приїжджало діток і дорослих, які потребують реабілітацію. А тому і передбачені відповідні програми і в обласному бюджеті, і багато громад вже долучилися і в місцевих бюджетах для того, щоб якомога більше людей, які потребують цього, отримали допомогу і підтримку. Але зразу хочу сказати, що це все буде централізовано і черга буде одна, яку буде вести Управління ветеранської політики для того, щоб на місцях хтось тим не зловживав і не використовував і програму в громаді, і програму обласну. Всі мають отримати однакові послуги і ними скористатися.

• Держпрограми плюс фінансування громад. Як формується пріоритет в ремонті доріг та розвитку транспорту?
• Там немає пріоритету, там ініціаторами цього є громади, а я тільки підтримую їхні ініціативи.
• На Вашу думку, чи все ж на часі вкладати кошти в дороги, озеленення, фасади, коли ворог щоразу окуповує більше територій?
• Ще раз хотів сказати, що надпріоритет – це підтримка сил безпеки і оборони. І на сьогоднішній день з мільярда перевиконання за пів року в області близько пів мільярда якраз і пішло на підтримку цього напрямку. Озеленення, фасади – я точно вважаю, не на часі. І ми це не робимо. Але, наприклад, що стосується підтримки місцевих доріг, я підкреслюю – підтримки, а не капітального будівництва, то, звичайно, це треба робити. Я приїхав в громаду і мені говорять, що дитина прокидається в 5:30 ранку, бо погана дорога, яка займає до години часу, щоб дитина приїхала вчасно в школу, якщо школа, наприклад, з 8-ої ранку працює. А якщо там є дорога, яка має проїзний стан, то дитина доїде за 15 хвилин, а по бездоріжжю буде їхати годину й 10 хвилин, годину й 20 хвилин. Ну, от в мене питання: так не треба це робити? Щоб герой, який захищає нашу державу й щосекунди ставить найдорожче, що в нього є – його життя, а його дитина не могла нормально в школу потрапити? Чи «швидка» не могла доїхати в село за відповідний часовий проміжок, а їхала по півтори-дві години? Але не я нав'язую і не буду це робити, має йти ініціатива від громад, тому що лише вони знають, що першочергово, яка ділянка дороги їм необхідна для того, щоб забезпечити нормальне життя. А я говорю виключно за школи і «швидку».

А ще про фасади скажу. Ви теж маєте роз'єднувати дві речі. Коли, наприклад, є гарний будинок, який утеплений і там просто кожний рік його малюють, щоб він ще був красивіший, то я вважаю, що це не потрібно робити під час війни. Але коли дітки в школі, їм холодно і школа, чи громада, чи держава витрачає великі кошти на опалення, то вважаю, якщо є можливість, школу треба утеплити, а утеплення – це якраз і передбачає сам фасад для того, щоб, по-перше, мінімізувати енергоносії чи затрати на різного роду комунальні послуги, а по-друге, щоб діти комфортно могли проводити навчання в школі.

• Пане Іване, житло для військових і для ВПО. Наскільки дієві та успішні на Волині ці програми?
• Вони є дуже успішні і дуже дієві. І тут треба щиро подякувати президентові України Володимиру Зеленському, тому що за його ініціативи якраз і минулий рік, і цей рік на Волинь зокрема надійшли великі суми для компенсації за житло військовослужбовцям. Минулий рік близько 70-75 військовослужбовців отримали відповідні компенсації. Цього року вже близько 40-ка. Тому це дуже сильно і це дійсно надихає. Люди  емоційно піднесені і вдячні, що є такі програми. Щодо внутрішньо переміщених осіб. Дуже інтенсивно і позитивно в той напрямок включилися як громади безпосередньо, так і благодійні організації. І тут, наприклад, «Рокада» зараз і фінансує певні будівельні роботи для покращення умов проживання внутрішньо переміщених осіб. І в деяких локаціях будують відповідні будинки, десь вони вже на стадії завершення. Крім цього, внутрішньо переміщені особи користуються державною програмою єОселя. Плюс є відповідні програми у маленьких громадах, де вони теж це питання вирішують. Ну і зрозуміло, що обласний бюджет ОВА разом з обласною радою до цього долучається, але ми передбачаємо тільки кошти на відповідні ремонтні роботи. Це дахи і це, щоб люди там менш-більш проживали в належних умовах.
• Тема безпека і фортифікація. Наскільки завершений процес зміцнення оборонних споруд і передача їх в ЗСУ?
• Він завершений, жителі області можуть себе почувати в безпеці, але про деталі я не буду говорити через призму якраз безпекових заходів.

• Релігія – це теж про державну безпеку. На Волині дуже повільно парафії та храми переходять під юрисдикцію ПЦУ. Яка Ваша позиція щодо цього?
• Відверто вам скажу, не відслідковую на сьогоднішній день перехід тієї чи іншої громади з однієї конфесії в іншу, тому що я вважаю, що це право безпосередньо громади, її жителів, їм це право надала Конституція України. І я як чиновник, як керівник області однаково маю відноситися до всіх людей незалежно від їхнього віросповідання. Через призму, якщо певні релігійні діячі чи певні особи, групи осіб порушують закон і використовують релігійну тематику для того, щоб вплинути чи дестабілізувати ситуацію, чи вплинути на неї, щоб її дестабілізувати, то є в нас відповідні правоохоронні органи, які повинні реагувати. Ну, в принципі, вони і реагують.
• Поговоримо про доступність і гідність. Які кроки вже зробили на Волині щодо безбар'єрності не декларативно, а реально?
• Тема безбар'єрності на сьогоднішній день є пріоритетом державної політики, зокрема й на території Волинської області. Є дорожня карта, яку роблять відповідні структурні підрозділи Волинської ОВА разом з громадами. Так, є і певні проблемні питання. І, як правило, ці проблемні питання пов'язані більше з додатковим фінансовим ресурсом, який кожна громада мала б в майбутньому передбачати. І зрозуміло, що я, як голова ОВА, й відповідний мій заступник, будемо стимулювати голів громад все більше і більше до цього питання ставитися відповідально.

Але хочу вам сказати дві речі. Перше, вражає позитивно те, що багато голів громад розуміють цю проблему і готові її спільно вирішувати і вже в цьому напрямку рухаються. А по-друге, навіть от коли ми з вами бачились, де фактично й познайомилися – в Центрі зайнятості, коли одна мешканка Волині, якщо я не помиляюсь, порушила питання про слухові апарати. Пригадуєте, так? Що в нас велика черга і все інше. А от перед вашою зустріччю я запросив інформацію – у нас 140 осіб були в черзі на отримання слухового апарату. Зараз Волинська обласна лікарня оголосила тендер на закупівлю 142 апаратів. Крім цього, нам з держави в серпні має надійти ще 20. Сподіваюся, що в нас черги більше не буде. І це як приклад спільного результату з боку ініціаторів, з боку органів місцевого самоврядування, ну, і з боку органів державної влади області.

• Мені теж, як керівнику громадської організації, одна членкиня поставила запитання: «Чому незрячим є протезування? Декому потрібно протезування очей і воно не йде безкоштовно». Я хотів би, щоб Ви це питання, якщо можна, вивчили.
• Давайте я це питання зроблю у вигляді вашого звернення для того, щоб я міг його доручити відповідному управлінню на вивчення. Як до цього проблемного питання могла б долучитися як область безпосередньо, так і окремі громади.
• Наскільки доступними є укриття ЦНАПів, адміністративні будівлі для людей з інвалідністю?
• Я відвідав ЦНАП в місті Луцьк. Вважаю, що він максимально, наскільки я можу уявити, тому що я не є великим у цьому напрямку професіоналом, а як пересічний громадянин. Що мені запрезентували, то можу сказати, що він доступний.
• Чи ведеться моніторинг доступних закладів?
• Ведеться. І крім цього, я вдячний за активну громадську позицію різним представникам громадських організацій.
• Яке Ваше особисте ставлення до доступності? Це пункт з програми чи внутрішній принцип?
• Внутрішній принципи. Але зрозуміло, як чиновник я повинен підтримувати й програму.
• Чи є в ОВА люди з інвалідністю, які працюють в команді або хоча б як радники?
• Треба з'ясувати, тому що сказати неправду теж неправильно. Тому ми з'ясуємо і дамо вам відповідь. Але я неодноразово публічно звертався до представників громадськості, що, наприклад, в Управлінні ветеранської політики в нас немає. У нас є ще вакансії. Нам буде за честь, коли в цьому управлінні працюватиме ветеран чи учасник бойових дій.
• Чи колись були у Вас ситуації особисто, коли Вам довелося супроводжувати або допомагати людині з інвалідністю? Що Ви відчували в цей час?
• Повагу до людини. Я з 2003 року на військовій службі. Повірте, в моєму житті різні випадки були.
• Пане Іване, в мене до вас є одна пропозиція. Ще до того, як Ви прийшли в Луцьк на цю посаду, ще до повномасштабного вторгнення «Генерація успішних дії» – це громадська організація, яку я маю честь очолювати, декілька років поспіль проводила соціальний експеримент, який називається «Відчуйте життя в темряві». Ще тоді радник міського голови Ігор Поліщук свій робочий день проводив в темряві. Скажіть, будь ласка, чи погодилися б Ви взяти участь в соціальному експерименті і провести робочий день в темряві? Для того, щоб, по-перше, популяризувати позитивний імідж незрячої людини, а по-друге, солідаризуватися з незрячими. Знаєте, коли ми вперше це проводили в 2010 році, були чиновники, які казали, що «ми не хочемо бути смішними». І щоб показати, що це не смішно провести день в темряві.

• Це точно не смішно. Не бачити своїх близьких, у цьому точно нічого смішного немає. У моєму розумінні це навіть дуже страшно. Я готовий проводити будь-які заходи, якщо вони хоча б мінімально допоможуть людям, які мають вади з зором, чи слухові вади, чи інші. Від мене точно не буде якихось обмежень, щоб я десь не взяв участь в цьому заході. Скажу більше, в молодості я займався спортом і мав серйозну травму, тоді теж відчув себе людиною, яка має певні обмеження. Майже два місяці. Я знаю, що це таке. Але зі мною це трапилося в 1995 році й тоді такі питання, як безбар'єрність, взагалі не стояли. І я не виходив з квартири, тому що боявся, щоб не впасти і не зробити собі ще гірше. Тому давайте ідеї, ми будемо їх вивчати і будемо робити. Але, повірте, що я і так максимально готовий до цього долучатися і підтримувати, і передбачати відповідні програми в обласному бюджеті, щоб безбар'єрність зробити ще більш доступною.

• Як вдається поєднувати інтенсивну роботу та сімейне життя?
• Важко поєднувати, тому що сім'я живе в одному місті, я в другому. Тому більше спілкування відбувається по засобам зв'язку. Ну і періодично виходить одне одного побачити. Звичайно, я хотів би більше бути із сім'єю.
• Які Ваші улюблені способи перезавантаження?
• Ну, спорт, напевно.
• Регулярно зараз займаєтеся?
• Ну, наскільки мені виходить займатися регулярно, настільки й займаюся. Але якщо як елемент розвантаження, це, напевно, спорт.
• А які хобі маєте ще?
• Під час війни, під час військового стану, я вже от четвертий рік виключно займаюся роботою і навіть не планую собі якісь інші хобі, тому що на сьогоднішній день важливо для кожного з нас, щоб наступила перемога і наша держава розвивалася далі.
• Який останній фільм Ви переглянули та яку останню книжку почитали? Що порекомендували б?
• Я кожний день перечитую стільки різного роду документів, що точно читати книжку в мене немає ні часу, ні можливостей, ну, і відверто, ні бажання. Що стосується переглядів фільмів, то я, якщо і маю можливість щось дивитись, дивлюся спортивні змагання. Насамперед ті, де беруть участь українські команди або українські спортсмени.
• Після того, як закінчиться Ваша робота на посаді керівника військової адміністрації, де себе бачите далі? На якій посаді? І чи залишитеся на Волині?
• На сьогоднішній день я знаходжуся на військовій службі. І на посаду голови Волинської ОВА я відряджений. На військовій службі я залишаюся далі. Тому що мені доручать, які будуть накази чи укази в майбутньому, там я і буду знаходитися. Тому що я не маю на меті залишати військову службу.

• Пане Іване, неймовірно Вам дякую за цікаву розмову, за те, що Ви погодилися і запросили мене в свій кабінет взяти інтерв'ю. Насамкінець Ваші побажання, звернення до  глядачів.
• Я вдячний долі, що президент України доручив мені обіймати посаду голови Волинської ОВА. І як волиняни, як представники бізнесу, як голови громад відносяться до мене – це, по-перше, мотивує, по-друге, висловлюю слова вдячності всім жителям Волині. Тому хочу побажати нам одного – успіхів і ми обов'язково переможемо. Слава Україні!
• Героям слава!