Роком випробування називає 2022-й народний депутат від «Слуги Народу», голова Волинської обласної організації партії Валерій Стернійчук.
«Це рік, який поєднав мільйони українців. Рік, який показав, що таке справжня непохитна нація. Рік, який відкрив Україну всьому світу. Рік, коли ти пишаєшся бути українцем у команді Президента», – говорить депутат. Про головні випробування та здобутки – у нашій розмові.
Хто був поруч в цей непростий час? Чи були ті, хто не пройшов випробування на вірність, дружбу, довіру ?
Під вибухи та сирени поруч опинилися ті люди, з якими нас поєднували лише парламентські крісла, були й активісти, військові, з якими я навіть не був знайомим до повномасштабного вторгнення. Нас об’єднали перші 8 днів, починаючи з 24 лютого. Всі ми базувалися в Києві та Київській області, де було занадто небезпечно в той час. Але нас настільки переповнювали емоції, мужність та єдність, що ми нашвидкоруч організували волонтерський хаб біля Києва. Оперативно завозили туди продукти харчування, одяг, амуніцію. Кожен відповідав за свій напрямок: хтось за логістику, хтось за розгрузку, хтось за охорону. А Жан Беленюк навіть встигав давати коментарі міжнародним телеканалам та розповідав, що треба гнати орків зі спортивної арени.
Я взагалі вважаю, що 22-й рік – це ніби рентген, який дав зрозуміти, хто є хто. На жаль, були і ті, хто залишив Україну у найтяжчі часи. Ці люди вже давно списані з ряду моїх друзів і знайомих. І, навпаки, знайшлись ті, які швидко зорієнтувалися в ситуації і стали до оборони нашої держави.
Ким ви були більше цього року – народним депутатом України чи волонтером?
Скоріш за все українцем, який відповідально поставився до виконання своїх обов’язків. Адже народний депутат – це особа, від якої залежать важливі для держави рішення, а волонтерство – це мій обов’язок, мабуть, як і в кожного українця, хто в тилу. Тож зрозумів для себе, що це мій поклик і те, чим я буду займатися і надалі.
Чи пригадаєте, як і куди відправили найпершу допомогу? А перший автомобіль?
Так, я прекрасно пам’ятаю. Це було на третій день після повномасштабного вторгнення ворога. Мабуть, вже зараз можу про це сказати, бо раніше я про це не говорив, адже були різні ситуації, коли починали закидати, що не треба піаритися. Я завжди відповідав: «Ми не піаримося, а звітуємо». Народний обранець завжди повинен звітувати про свою роботу. Пам’ятаю, як 25 лютого обдзвонював всі можливі фонди і вдалося домовитися за закупівлю касок та бронежилетів на суму понад 2 млн євро. На той час я виступив комунікатором, який звів усі сторони, і ми оперативно організували поставки необхідної амуніції для наших бійців та бійчинь.
А потім вже пішли фури гуманітарної допомоги в гарячі точки України (це був і Харків, і Миколаїв, і Чернігів, і Запоріжжя, і Донеччина). Першими автомобілями були реанімобілі, які поїхали в Миколаїв та Харків.
Як вдавалось знаходити підтримку з-за кордону? Хто підставив плече допомоги?
Підтримка з-за кордону була неймовірною. Згадую перші місяці війни, не вистачало часу шукати фури, щоб перевезти. Це були Польща, Німеччина, Швеція, Італія тощо. Пам’ятаю, як під звуки сирени гортав свою телефонну книгу і дзвонив усім іноземцям. Натомість були випадки, коли мені дзвонили з невідомих номерів і казали щось на кшталт: «Є каски, зможете організувати прийом?» З гордістю за Україну і сльозами на очах згадую, як нам всі намагалися допомогти в той час.
Окрім роботи з наближення перемоги на волонтерському фронті, ви стали найактивнішим депутатом щодо відвідувань засідань сесій Верховної Ради. Чи задоволені ви низкою прийнятих рішень? Чи можна сказати, що зараз депутати Парламенту об’єднались навколо однієї цілі – впорядкувати норми законів України до вимог ЄС?
Справді найактивнішим? Я вважаю, що в нас єдина мета, як на волонтерському, так і на законодавчому фронті, ПЕРЕМОГА та повернення територій, а також вступ до НАТО і ЄС. Українці мають розуміти, що консолідована робота парламенту відіграє важливу роль на шляху до євроінтеграції, і ми однозначно робимо стрибок щодо наближення українського законодавства до європейського.
Не раз у Парламенті виступали гості з європейських урядів та президенти багатьох країн. Ви відчували у цю мить, що увесь цивілізований світ з нами?
Звісно відчував. Пам’ятаю дві найяскравіші емоції, коли ми акапельно виконували гімн і безупинно аплодували міжнародним гостям. Увесь цивілізований світ точно з нами і мабуть, зараз кожен захоче мати в друзях українців.
Чого ви чекаєте від роботи своєї команди в цьому році? Які завдання і цілі поставили перед собою ?
Впевнений, що цей рік буде переможним! А від команди – ще більше зміцнитися, розширитися і не зважати на різні провокації та фейки. Завжди наголошував, що команда – для мене головне. Цілі: впевнено йти до перемоги з хорошими людьми.
Насамкінець короткий бліц:
Ранок перемоги буде яким ?
Найщасливішим у житті. Розцілую всіх близьких
Що чекає Україну після перемоги ?
Неймовірний розквіт, це буде країна мрій така, яку так хотів збудувати Президент Володимир Зеленський. Пишаюся бути Українцем та пишаюся бути в команді Президента.
Найважливіше зараз для вас?
Відмежувати від себе негативних людей, працювати заради майбутнього країни, яку ти любиш і в якій будуть жити твої діти!
Коментарів немає
Залишити коментар