Бахмут, лівобережжя Херсонщини, Вербове, Серебрянське лісництво та Нью-Йорк – для Дмитра Зварича це не просто точки на карті, а місця запеклих боїв.
До повномасштабного вторгнення він виховував молодь у патріотичних програмах, а коли прийшов час, сам став прикладом для нації. Про незламного артилериста та його шлях мужності дивіться у проєкті «Герої» на телеканалі «Рада».
«Напевно, найбільшим критиком мене є я сам за різні мої вчинки, про які я не те що сказати жалкую, бо жалкувати про якісь вчинки - це означає локалізовувати себе на місці і не розвиватись. Але зараз я зробив би багато по-іншому. І це, напевно, правильно, коли ти сам тверезо оцінюєш свої вміння, можливості і критикуєш себе, але не просто впадаєш в стан апатії, а навпаки – це є для тебе рушієм, таким копняком для подальшого розвитку. Можливо, є хтось... ну, він точно є, але так, щоб прийти і відкрито от сісти перед тобою, сказати: "В мене до тебе є такі питання, давай їх обговоримо, як дорослі люди, як чоловіки, або давай, може, наб'ємо одне одному обличчя". В принципі, нічого тут поганого не бачу. Таких випадків поки не було і немає. Тому я є найбільшим критиком самого себе», - розповідає заступник командира бригади з артилерії - начальник артилерії 20-ї бригади «Любарт» 1-го корпусу НГУ «Азов» Дмитро Зварич, позивний ДІМАС.
У травні 2022 року Дімас добровольцем приєднався до підрозділу «Любарт». Обіймав різні посади: був оператором гранатомета та 60-міліметрового міномета, оператором 81-міліметрового міномета, командував розрахунком 120-міліметрового міномета, був командиром мінометного взводу батальйону та командиром мінометної батареї, брав участь в обороні Бахмута, у боях на лівобережжі Херсонщини, на околицях Вербового, у Серебрянському лісництві та в Нью-Йорській кампанії.
«Я насправді себе от за це і критикую, що було багато хороших моментів під час мого бойового досвіду, під час управлінського досвіду, які в пам'яті з часом втрачаються. Ти забуваєш деякі моменти. І я собі сам кажу інколи: "Чому ти не робиш, не робив якісь мемуари, не записував все". Тому що історії були різні: повчальні, які могли б передати бойовий досвід іншим, веселі моменти, жартівливі, неприємний досвід, хороший. І в майбутньому все це можна було б зліпити в якусь книгу з правильним посилом. Я не знаю, чи мала би вона популярність, чи не мала б, але це була би першочергово для мене, для моїх друзів, напевно, для моїх рідніх і, можливо, для тих, хто хотів би пізнати мене як особистість, як військовослужбовця і прочитати про бойовий шлях вже станом на сьогодні бригади «Любарт». Так ось, є певні такі думки. Можливо, в майбутньому знайдеться натхнення, мотивація це зробити.
Безумовно, артилерія під час війни в 22-му році і в 26-му – це все-таки різне. Зараз артилерія залишає вагому роль під час бойових дій. Вона відіграє чи не найважливішу роль в умовах поганої видимості, під час поганої погоди: туман, дощ, взимку сніг, низька хмарність – тобто коли не можуть максимально ефективно працювати засоби БПЛА, ударні, розвідувальні і відбувається паралельно, наприклад, механізований наступ колоною або мототехнікою противника, артилерія відіграє ключову роль. Артилерія і мінування місцевості дистанційне», - додає заступник командира бригади з артилерії.
Детальніше – у сюжеті.
Коментарів немає
Залишити коментар