Цьогоріч День Незалежності України – особливий. Він збігається з півріччям героїчної боротьби українського народу з повномасштабною агресією росії. Пів року – значущий проміжок часу, за який життя кожного українця – від Президента до мешканця невеликого села – змінилося докорінно. Як в умовах війни працює в нашому регіоні президентська політична сила, що змінилося, а що залишилося сталим, які є здобутки і проблеми. Про це і багато іншого ми розмовляємо з головою Волинської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» Валерієм Стернійчуком.
– Минає шостий місяць повномасштабного вторгнення росії на територію України. З якими викликами насамперед зіткнувся наш регіон за цей період та чи з усіма з них вдалося впоратися або хоча б мінімізувати вплив?
Перший виклик – це було укріплення державного кордону. Волинська область межує з білоруссю. Ця лінія проходить по Ковельському та Камінь-Каширському районах. Питанням укріплення державного кордону займалися районні адміністрації. На Камінь-Каширщині її очолює представниця партії «Слуга Народу», голова фракції у районній раді Ольга Ващук. Разом з Камінь-Каширським міським головою від «Слуги Народу» Віктором Пасем вони це питання постійно тримали на контролі. Укріплювалися і продовжують це робити зараз. Фінансово допомагав мій помічник, підприємець Іван Сухацький, за що йому теж велика подяка. Спільно працювали також над тим, щоб забезпечити хлопців усіма необхідними засобами для захисту – касками, бронежилетами, тактичними окулярами, одягом та іншим.
Другий виклик – це переселенці, які змушені були залишити свої домівки та тимчасово переїхати на Волинь. Шукали житло всією командою – і волонтери, і депутати допомагали з розміщенням. Небайдужі люди спільно з органами місцевого самоврядування безкоштовно надали свої домівки, а також допомогли з облаштуванням внутрішньо переміщеним особам. З початку повномасштабного вторгнення Волинь прийняла близько 72 тисяч переселенців.
І третій – це гуманітарна допомога. Домовлялися з іноземними партнерами про передачу вантажів, робили все можливе, щоб вони якомога швидше перетинали кордон, швидко сортували і відправляли потягами, вантажівками, депутати возили власними автомобілями у регіони, які найбільше цього потребували. Наша Зе!Молодіжка Волині організувала у центральному офісі «Слуги Народу» у Луцьку волонтерський штаб, куди місцеві приносили допомогу, а переселенці приходили і брали усе, що їм необхідно. Моя рідна Волинь стала справжнім гуманітарним штабом для всієї України.
– Наша область стала надійним тилом для українських захисників, що на передовій виборюють свободу для кожного українця. У чому насамперед виявляється підтримка фронту від мирних міст і сіл, як до цього процесу долучається команда «Слуги Народу» на місцях?
З початку війни ми організували передачу гуманітарної допомоги в міста та села, де велися запеклі бої з рашистами. Це Харків, Миколаїв, Буча, Ірпінь, Запоріжжя, Чернігів, Покровськ, Суми. Загалом понад 700 тонн продуктів харчування, засобів гігієни, одягу. І продовжуємо це робити. Відправили понад 50 автомобілів на потреби ЗСУ на Схід та Південь. Постійно виконуємо запити хлопців та передаємо на «нульову» турнікети, футболки, кікімори, кепки, наколінники, рукавички, аптечки, компаси, ліхтарі, саперну ізоленту, спреї від комарів та засоби для ніг, цигарки, енергетичні напої, павербанки. Що стосується сімей захисників, то розпочали з Ратнівщини й регулярно забезпечуємо їх продуктовими наборами та засобами гігієни. Зараз працюємо над будівництвом помешкань для внутрішньо переміщених осіб. Вже домовилися і організували доставку перших будівельних матеріалів.
– Вагомої допомоги потребують зараз медичні заклади, а також установи, які віддали свої приміщення для проживання переселенців. Як у нашому регіоні із забезпеченням лікарень, реабілітаційних центрів, інших соціальних закладів? Чи потребували вони допомоги і якої саме?
Так, звісно, медики – це наш тил і наш захист. Ще на початку липня ми завезли фуру – 20 тонн хірургічних антисептиків і продовжуємо доставляти їх в медичні установи Волині. Спільними зусиллями організували доставку та передачу реанімобіля в Миколаївську обласну дитячу лікарню, карет швидкої медичної допомоги на Схід та повністю укомплектованого BloodMobile для подальших виїздів в різні регіони України. Це сучасне авто, яке буде слугувати для забору крові для наших поранених. Техніку передали шведи Україні на наше прохання.
– Завдяки чому вдалося налагодити дієву співпрацю з іншими регіонами. Можливо, хтось потребував нашої допомоги, а хтось зміг підтримати нас?
З початку повномасштабного вторгнення ми плідно співпрацюємо з багатьма регіонами. Це через наш щирий український менталітет – допомагати кожному у складній ситуації. У Миколаїв відправили понад 100 тонн гуманітарної допомоги: продукти харчування, засоби гігієни, одяг, медикаменти, реанімобіль до Миколаївської обласної дитячої лікарні. Допомагали Харкову, возили на Київщину, Запоріжжя, Донеччину, Луганщину. Часто збирали цю допомогу з різних районів Волині, звозили у Луцьк і відправляли далі. Наші депутаті у цьому напрямку дуже швидко реагували і допомагали.
– Міжнародні гуманітарні вантажі неабияк виручають українців у складні часи. Наш регіон має таких партнерів за кордоном?
Так, ми співпрацюємо з польськими фондами в Любліні, Хелмі, а також шведським та німецьким фондами. І нещодавно підписали ще меморандум з Фундацією Польсько-Українського центру у Варшаві.
– Які корисні проєкти вдалося втілити за цей період? Можливо, організовували чи й самі брали участь у вишколах, тематичних тренінгах із безпеки тощо? Можливо, влаштовували заходи для дітей переселенців, аби вони мали змогу трохи відволіктися та відпочити.
У цьому напрямку ніхто не дасть фору нашому молодому крилу партії – Зе!Молодіжці Волині. Вони й за власною ініціативою, і спільно з колегами з інших обласних організацій проводять вишколи, тренінги з безпеки, заходи для дітей, молоді та переселенців.
– Як команда «Слуги Народу» регіону зустріла повномасштабну війну? Наскільки швидко змогла адаптуватися до нових умов та виконувати як депутатські, партійні обов’язки, так і в напрямку надання допомоги?
Місцеві депутати чудово справляються зі своїми партійними обов’язками і без проблем поєднують це з волонтерською діяльністю. Всі постійно «на телефонах», дізнаються – кому, що і куди потрібно. Комунікують між собою та відправляють вантажі. Розуміємо, що війна – це велике горе для всієї країни. Ніхто не може залишатися осторонь. Тому продовжуємо працювати на гуманітарному фронті. Є у нас депутати та депутатки, які мають медичну освіту і працювали до повномасштабного вторгнення за професією. Зараз активно допомагають у цьому напрямку. Є представники від нашої політичної сили, які записалися до територіальної оборони і теж тримають варту безпеки. Є ті, хто служить в ЗСУ. Усі молодці, кожен – на своєму фронті.
– Особисто для вас з часу широкомасштабного вторгнення, який період був найважчим та найскладнішим за ці пів року?
Складно сказати, адже війна ще не закінчилася. Розслабитися і подумати про це вже можна після перемоги. Найважче було, коли все почалося. Тому, що потрібно було налагодити роботу, швидко реагувати. Але ми справилися. І зараз нелегко, адже потрібно одночасно поєднувати кілька процесів – і роботу у парламенті, і волонтерську діяльність. Депутатам на місцях – аналогічно. Але працюємо на спільний результат. Відпочивати будемо, коли переможемо.
– Цьогоріч День Незалежності України має особливе значення. Кожен зрозумів особливу ціну та цінність свободи й незалежності. Що для вас означає це свято?
Це свято свободи та боротьби одночасно, стійкого незламного духу українців. Україна – сильна, суверенна, незалежна держава, яка вкотре показала всьому світові, що ми незламні духом, міцні та об’єднані – від заходу до сходу, з півночі на південь. День Незалежності – це любов до рідної країни, гордість, що Україна – наша Батьківщина!
– Що б ви хотіли сказати, запропонувати, побажати нашим мешканцям з нагоди Дня Незалежності України?
Пишайтеся, любіть, бороніть, цінуйте Україну. Та пам’ятайте, що її незалежність залежить від кожного з нас! Зі святом!
Коментарів немає
Залишити коментар