27-річний сапер із Ковеля «Данте» служить від перших днів повномасштабного вторгнення, брав участь у звільненні острова Зміїного, де разом із побратимами понад дві доби перебував у відкритому морі без зв’язку. Їх вважали зниклими — але вони дивом врятувалися.
Про це у новому випуску «Обличчя війни: Герої серед нас» телеканалу «Конкурент».
Сьогодні Данте — командир інженерно-саперного підрозділу бригади «Любарт». Він ще й навчає молодь на Волині: проводить вишколи, курси молодого бійця та тренування зі зброєю.
«Той, хто володіє островом Зміїний, той володіє Чорним морем. І по факту зараз так і є – російська федерація не може проводити ніякі ефективні морські операції, маючи Чорноморський флот, а ми не маючи. І, в принципі, ми ефективно боремось і виконуємо бойові завдання. Останні роки яскраво показали те, що в нас можуть і баржи заходити, і судно, і тому подібне. А по роботі, в принципі, було все просто, але не зовсім просто. Це був ще 2022 рік, це коли було звільнення острова. Це були перші групи, там було пару разів, заходили туди. Була така задача: заходу, розвідувальні роботи, потім зачистки самої місцевості, розмінування – конкретно я цим займався і ще з тими побратимами. До речі, з тими побратимами, з якими я проводив дорозвідку, то вони теж сапери з 35-ї морської піхоти бригади. А я взагалі з лісу, не морпєх, з Волині. І для мене море – це було диво, щось незрозуміле. Я взагалі ніколи не міг зрозуміти, що я буду в якомусь морі, виконувати такі задачі і так далі. Вони, в принципі, зараз всі живі, але без кінцівок: один без ноги, і другий без ноги, на протезі.
Але, щоб ви розуміли їхній патріотизм і їхній гард, була така операція в Кринках, то вони на Кринках плавали на протезах. І один із них загубив протез на лівому березі. Приплив сюди, на цю сторону, і потім брав собі ще команду шукати протез. Прийшло ще в воду ниряти під обстрілями, під FPV, і знайшли протез, бо протез дорого стоїть», - згадує Данте.
Захисник розповів, як вони загубилися у відкритому морі.
«Ми верталися з бойового завдання, завдання пройшло успішно, але ми не розрахували трошки по часу, почався шторм. Ми мали о 16:00 вже вийти, вийшли о 18:00. О сьомій вечора приблизно ми затонули. Судно наше пішло на дно. Моряки знають, що Чорне море саме небезпечне серед морів, тому що там йдуть дуже цікавим чином хмилі. В океані вони йдуть одна за одною, одна за одною, а в Чорному морі вони йдуть настільки хаотично – одна може бути пів метра, інша — чотири метри. І воно так змінюється, і коли ти пливеш на судні, судно може затонути. Ми б могли затонути ще набагато раніше, і те, що в нас був досвідчений екіпаж, то ми протрималися так довго. Нас було шість людей. Пливли ми на лодці. Загалом це було судно. Просто скажу, що це було судно, а що за судно, то це вже, можливо, колись напишу книжку, розкажу. І в нас потонуло це судно. І добре, що була резинова звичайна рибальська лодка, і шість чоловік полізли в неї. По ходу, коли тонуло судно, його надували і перемістились туди. Нам повезло, що був насос, тому що ця резинова лодка... її ніхто не перевірив, вона була пробита. Ми її вже по ходу качали, другий черпав воду, і ми отак тягнулися, тягнулися в нейтральні води. І дійшли ми десь приблизно до 80 кілометрів до берега. Пройшли Зміїний вночі, типу нас назад витягували від берега. До берега нам 15 км лишалося десь плюс-мінус. І отак ми, коротше, витягувалися, витягувалися наверх, все вище в нейтральні води. Але, в принципі, завдяки тому, що був професійний екіпаж і потужна злагодженість, плюс робота наших командирів, які були на місці - на суші, нас спасли. І роботі екіпажів, які нас шукали на вертольотах.
Воно все було як один час, але воно десь зайняло 2-3 доби. Я вже точно не пам'ятаю. Чесно кажучи, тоді було не до того. Я просто по фотографіям дивився, то десь зайняло це все 48 годин плюс-мінус», - додає Данте.
Детальніше — у сюжеті.
Коментарів немає
Залишити коментар