ДЕРУСИФІКАЦІЯ ЛУЦЬКА: ПОВІЛЬНА ЧИ ВИВАЖЕНА

Після Революції Гідності в Україні активно почався процес докомунізації, який передбачав позбавлення від наслідків комуністичної ідеології. У 2015 році цей процес узаконили та систематизували. Відтак, країну вдалось очистити від комуністичної символіки, пам’ятників, маркерів у географічних та юридичних назвах тощо.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році українці активно взялися за процес дерусифікації, аби обірвати геть усі зв’язки та асоціації з ворогом і більше ніколи не дати йому жодної можливості будь-яким чином впливати на мову, культуру та історичну пам’ять України.

Одним з факторів дерусифікації є перейменування вулиць, які свого часу назвали на честь радянських чи російських діячів культури, військових і т.д.

На Волині всі районні центри, а також Ковель, Нововолинськ, Горохів, Володимир, Камінь-Каширський завершили перейменування ще у 2022 році. 

Результати дерусифікації столиці можна побачити наглядно на наступних зображеннях, на яких вулиці названі на честь російських діячів позначені червоним кольором.

І якщо в інших містах цей процес проходить відносно швидко, а деякі населені пункти його уже, вважайте, завершили, в обласному центрі Волині дерусифікація проходить повільно або, що гірше – навмисно гальмується.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Ігоря Поліщука назвали «гальмом» дерусифікації Луцька: чому

На думку дослідниці та фахівчині Інституту національної пам'яті Лесі Бондарук, така ситуація – «заслуга» міського голови.

– Ігор Поліщук у минулому, 2022 році, показав, що хоче особисто впливати на рішення депутатів у перейменуванні вулиць Луцька. Спочатку він створив робочу групу, яка гальмувала процес дерусифікації, бо не була спроможна зібратися для кворуму голосування, а потім депутатська група теж «заразилася некворумом». 28 вересня за згоди мера депутати цю робочу групу розформували. І замість дослухатися до пропозиції волинських журналістів і розширити комісію міськради, щоб ефективно і швидко провести дерусифікацію, Ігор Полщіук грався у ці політичні ігри з групою. У висновку – за минулий рік дуже мало що змінилося, а Луцьк, з усіх українських міст, за темпом дерусифікації зайняв останнє місце.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Чому Луцьк пасе задніх у дерусифікації

У січні 2023 року міський голова Луцька на сесії заявив, що бажає пришвидшити процес перейменування. Депутати міської ради справді за перші місяці минулого року перейменували більше двох десятків вулиць (із сотні потрібних!). Але бажання «вручну» керувати голосуванням обранців громади у мера лишилося, бо навіть у двохвилинному сюжеті на сайті Луцької міської ради голос за кадром стверджує, що «ймовірно вулицю Пушкіна перейменують на Вальдемара П’ясецького», а перед тим цю пропозицію вніс Ігор Поліщук. При цьому довелося нагадати йому, що спочатку мають відбутися громадські слухання. Отож, слухання тривають, а з міськради звучить «ймовірність» про бажане рішення, хоч мешканці вулиці Пушкіна звернулися з колективним проханням перейменувати її на Святовасилівську.

А нещодавно був інтернет-конфуз щодо пропозиції перейменувати вулицю Конякіна на Героїв Маріуполя. Одна із мешканок вулиці поставила у соцмережі скрін листування мера з головою ОСББ, де він, нібито, не підтримує цю ідею. Виходить, що сказане в січні про бажання пришвидшити дерусифікацію, було лише «на камеру», а політичні ігри довкола перейменувань і надалі затягують процес.

21 квітня Президент України Володимир Зеленський підписав закон про засудження і заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії. Після набуття законом чинності юридичні особи матимуть місяць, щоб вилучити символи російської імперської політики зі своїх назв, документів та емблем.

Леся Бондарук каже, що завдяки цьому закону процес дерусифікації в Україні пришвидшиться.

– Дуже добре, що цей закон нарешті ухвалили. Ми в Українському інституті національної пам’яті розпочали підготовку інфографік та інших матеріалів, які допоможуть громадянам у його виконанні. До речі, цей законопроєкт допоможе запобігти саботажу місцевої влади, як і закон про декомунізацію, тож процес дерусифікації піде жвавіше. А головне, багато чого в цьому документі пов’язано з дерадянізацією, що змусить багатьох нерішучих політиків змиритися з буквою закону і таки діяти. На жаль, мені доводиться багато років повторювати, що наші політики, коли приходять до влади, уникають відповідальності за дотримання закону, хоч і вимагають цього від кожного з нас.

– Що зараз можуть реально робити жителі Луцької громади, щоб пришвидшити процес дерусифікації?

– Для початку – відстежувати події щодо перейменування, писати листи в міську раду, цікавитися станом справ: «Чому затягуєте?». До речі, це можна робити і через електронну пошту зі свого телефону, не обов’язково купувати папір і конверт.

Лучани повинні бути ініціативними та реагувати на проведення громадських обговорень щодо нових назв вулиць. Щоб не було потім: я не знав, мене не питали. Бо на практиці маємо: найактивніші зазвичай лише ті, хто мають позицію «проти». А позицію «за» якось не поспішають висловити, а це дуже потрібно, бо згодом це впливає на ухвалення рішення депутатами.

Крім того, люди повинні прочитати новий закон і вимагати у політиків та владців його виконання, адже закон один для всіх. А ще – заходити на сайт Українського інституту національної пам’яті, де будуть новини і рекомендації з цих питань.

Станом на сьогодні у селах Луцької громади треба перейменувати близько 15 вулиць, а в самому місті – ще близько 80. Про це Insider Media розповіла депутатка Луцької міської ради Алла Доманська, яка входить до комісії з перейменування вулиць громади.

– Ми на комісію отримуємо звернення від лучан, організацій та топонімічної групи з пропозицією перейменувати ту чи іншу вулицю. До речі, від останньої пропозицій було найбільше. Потім всі вулиці, для яких є два і більше варіантів назв відправляють на розгляд робочої групи. Але ця група чомусь не відповіла на наші завдання, одним з яких до речі була вулиця Пушкіна. По ній було 5 робочих назв і до слова серед них не було варіанту Вальдемара П’ясецького, який запропонував Ігор Поліщук.

Найгірше, що навіть на сьогодні немає прописаних правил взаємодії робочої групи та комісії, а бувають і випадки, коли члени комісії приходь на засідання без попередньої підготовки і просто голосують «проти».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Мер Луцька і депутати більшості ігнорують громаду, – заява активістів

Алла Доманська каже, що темою перейменування вулиць лучани цікавляться не дуже, хоча активні громадяни все ж є.

– У нас на розгляді є звернення ще від 2021 року, тобто ще до початку роботи комісії. Часто лучани просто пропонують назви вулиць, які хотіли б бачити у місті без прив’язки до конкретної. Такі пропозиції ми включаємо до переліку назв, які потенційно будемо використовувати. Маємо вже близько 200 варіантів назв.

Є і випадки, коли конкретну назву пропонують під конкретну вулицю. Це складніше. Наприклад нещодавно Хакімова ми перейменували на честь Миколи Кумановського та ухвалили рішення на сесії, але мешканці проти і просять присвоїти вулиці історичну назву – Дольна.

Питання в тому, що деяких звернень лучан ми взагалі не бачимо, бо вони адресовані міському голові. Чому вони не доходять до нас –  питання відкрите. Так і жителі вулиці Хакімова прийшли до нас на комісію і кажуть, що це вже їхнє третє звернення, але ми не бачили жодного. Якби у нас зразу була інформація, що люди хочуть відновити історичну назву, я думаю, ми б звернули на це увагу.

Скоріше за все, якщо буде така технічна можливість, то ми, ймовірно, ухвалимо ще одне рішення про перейменування.

Загалом процес повільно, але йде, бо ми нарешті напрацювали певний механізм роботи.

– Однією з пропозицій лучан, яку досить часто можна почути, є перейменування вулиць на честь загиблих жителів громади. Яка ваша позиція стосовно цього питання?

– Перейменування на честь загиблих Героїв – це окрема болюча тема. Ми мали таку ситуацію це була вул. Волгоградська і загиблих Пянтковський. Я одна з тих, хто проти, щоб називати вулиці іменами загиблих Героїв, бо, на жаль, ми повинні визнати, що Героїв загиблих буде більше, ніж вулиць, а перетворювати місто на меморіал – не знаю, чи це хороша ідея. І у міської ради теж була така негласна позиція. Взимку, на комісії ми розглядали таке питання і спочатку ми проголосували «проти», а потім в кінці засідання це питання знову вирішили поставити на голосування і його підтримали. При чому голосували ті, хто спочатку його не підтримував. Я тоді не зрозуміла, що це було. Але якщо так далі піде, то ми зайдемо в безвихідь, бо тоді всі 80 вулиць треба буде назвати іменами Героїв.

Не так давно я пропонувала розробити масштабний проєкт вшанування загиблих, щоб ми мали що запропонувати рідним і близьким Героїв, коли відмовляємо в перейменуванні вулиці. Краще підійти до цього більш ґрунтовно, оголосити якийсь архітектурний чи урбаністичний конкурс, щоб це був елемент міста, якийсь мистецький проєкт, а не просто таблички.

Це в свою чергу могло б стати таким об’єднуючим елементом для громади, адже ми могли б встановлювати подібні речі і в селах громади.

– Часто люди не підтримують перейменування вулиць, адже переконані, що їм доведеться оббивати пороги різних інстанцій, щоб змінити документи. Чи варто перейматися лучанам?

– Людям нічого не треба робити. Якщо станеться якась життєва ситуація і треба буде переробити документи, то їм їх зроблять уже з новою адресою. Було б добре, якби вони запам’ятали нову адресу і вже при заповненні документів вказували її. Єдине, що – якщо це власний будинок, то доведеться придбати нову табличку. А якщо люди не хочуть вішати нові, то хоча б щоб знімали старі.

Серед лучан також побутує думка, що процес дерусифікації у Луцьку затягують також і в процесі заміни табличок із новою назвою вулиці. Як відбувається цей процес на ділі виданню Insider Media розповів директор департаменту ЖКГ Луцькради Микола Осіюк.

 – Міська рада приймає рішення про перейменування і ми на його основі рахуємо вартість робіт. Потім ми звертаємось до міськради з запитом про виділення коштів, оголошуємо тендер через систему ProZorro. В нас вже є 5-7 підрядників, з якими ми працюємо постійно.

Відповідно до норм таблички мають бути на початку, всередині і в кінці вулиці, тобто як мінімум три. Ми стараємось робити 5 вказівників, щоб люди, поштарі, кур’єри хоча б трохи орієнтувались. Форма таблички затверджена була ще років 20 тому, тобто білі букви на синьому тлі. Таблички в основному вішаємо на житлових будинках, а якщо це до прикладу офісне приміщення, тобто приватна будівля – робимо рекомендацію.

На думку міського голови Ігоря Поліщука процес дерусифікації в Луцькій громаді рухається в нормальному режимі.

– Ми підходимо дуже виважено до цих питань. В ході перейменування вулиць ми бачимо, що виникає в мешканців зауваження щодо вибору тієї чи іншої назви вулиці, дехто взагалі вважає, що немає необхідності перейменовувати. Тож ми робимо це з повагою до нашого міста і, щоб потім не було так, що лучани не сприймають нову назву вулиці, на якій проживають.

Ми продовжуємо консультуватися з мешканцями, з істориками та краєзнавцями, щоб після прийнятих нами рішень не доводилось знову змінювати назву.

Щодо прийнятого закону про заборону пропаганди російської імперії – в нас цей процес і без того йде. На меморіалі та окремих інших об’єктах ми вже провели роботи з очистки від комуністичних символів. Дерусифікація вулиць у нас фактично від початку повномасштабного вторгнення триває, тому, можна сказати, що наше місто цей процес, який передбачений законом – випередило.

Щодо перейменування вулиць на честь Героїв – це дуже чутливе питання і ми радимося з родичами загиблих. Нещодавно петиція про перейменування вул. Бенделіані на честь одного з полеглих захисників набрала достатню кількість голосів, але на цій же ж вулиці з одного будинку ми маємо ще троьох загиблих Героїв. Тому комісія буде направляти це звернення на розгляд громадської організації родин загиблих Героїв для того, щоб ми це питання вирішили виважено.