Компанія сім’ї експрокурора з багаторічним стажем Вадима Веніславського ймовірно вдалася до змови на тендері комунального підприємства «Луцькспецкомунтранс», аби продати комунальникам вживаний сміттєвоз. В ролі технічного учасника на тендер прийшов не якийсь «ноунейм», а бойфренд дочки експравоохоронця.
Як вдалося організувати схему, хто до неї може бути причетний, і що за це світить ділкам, – з’ясував Центр журналістських розслідувань .
15 червня 2022 року комунальне підприємство «Луцькспецкомунтранс», яке займається обслуговуванням полігону, збором та вивезенням побутових відходів з обласного центру, оголосило тендер на закупівлю сміттєвоза. На четвертому місяці повномасштабної війни взялися купувати вживаний «Iveco Eurocargo ML190EL25», або його еквівалент.
«Була б в мене можливість, я б купував би нову техніку. Бо вона і працює нормально, і не збиває мені логістику, і ремонтується менше. Я не дуже задоволений копатися у вторинному ринку цієї техніки, бо вона специфічна. Ми докатуємо ще старі МАЗи, КАМАЗи, але їхній ремонт обходиться занадто дорого. Якби не війна, то ми планували взяти в лізинг шість нових сміттєвозів турецької зборки. Через війну це все зірвалося. Потрібно оновлювати транспорт, бо щодоби потрібно вивозити з громади 250 тонн відходів», – пояснює директор КП «Луцькспецкомунтранс» Володимир Марценюк.
На відкриті торги з очікуваною вартістю в 1,896 мільйона гривень подалося двоє учасників: ТОВ «Спецкомунтех» та фізична особа-підприємець Булюк Дмитро Андрійович.
«Спецкомунтех» запропонував саме те, чого хотіли комунальники: сміттєвоз «Iveco Eurocargo ML190EL25» із заднім завантаженням. Складається враження, що саме під цей транспортний засіб і готували технічні умови закупівлі співробітники КП «Луцькспецкомунтранс», оскільки серед умов вказали бажаний рік виготовлення – не раніше 2012 року, а пробіг – не більше 130 тисяч кілометрів. Автомобіль «Спецкомунтеха» якраз вклався в ці межі – 2012 рік випуску і 118 тисяч кілометрів пробігу. Ба більше – якби техніка, яка бере участь в тендері, перебувала за межами Луцька, то переможець аукціону мав за власний рахунок забезпечити доїзд покупця на огляд. Очевидно, не надто приємна умова для потенційних учасників, наприклад, із Львова чи Києва.
А що ж другий учасник? Для луцького підприємця Дмитра Булюка тендер КП «Луцькспецкомунтранс» став першим подібним досвідом. Він зареєструвався фізичною особою-підприємцем лише 27 травня 2022 року, тобто всього за два тижні до оголошення закупівлі. Його цінова пропозиція за сміттєвоз дорівнює очікуваній вартості замовника – 1,896 мільйона гривень. Тоді як «Спецкомунтех» запропонував «Iveco» дешевше на 1200 гривень.
Однак, оцінити детальніше пропозицію Дмитра Булюка неможливо, адже невідомо який саме транспортний засіб він запропонував комунальникам. Це мало б бути вказано у поданих документах, та два підвантажені у систему Prozorro архіви з документами пошкоджені і не відкриваються. Помилка через брак досвіду, чи навмисне підігравання конкуренту? А чи мав Дмитро Булюк взагалі сміттєвоза, який би міг продати комунальникам?
У результаті тендеру, логічно, що замовник обрав дешевшу пропозицію – сміттєвоз «Спецкомунтеху». Другу пропозицію комунальники могли б розглядати лише за умови, коли відхилили б першу, якщо вона їх не влаштувала. Тож вже наприкінці липня «Луцькспецкомунтранс» уклав договір зі «Спецкомунтехом» про купівлю сміттєвоза за 1 мільйон 894 тисячі 800 гривень.
До чого тут експрокурор, якого намагалися люструвати?
Луцьке ТОВ «Спецкомунтех» – офіційний імпортер професійної спецтехніки. Торгують машинами для підмітання, обслуговування доріг, тракторами, сміттєвозами, підйомниками та різного плану дорожньо-будівельним обладнанням. Такої спецтехніки частенько потребують різні державні і комунальні установи, тож компанія є частим учасником публічних закупівель.
Фірма створена у 2018 році спочатку під назвою «Веннагро». Перша засновниця – Зоя Веніславська з селища Олика. За кілька місяців власники змінилися. Ними стали лучанка Наталія Самойліч та колишній волинський прокурор Вадим Веніславський з рівними частками по 50%. Саме вони у вересні 2018 року призначили керівником підприємства Михайла Бухарова, який керує ним і нині.
Вадим Веніславський – майже ветеран органів прокуратури. Правоохоронцем він став у квітні 2000-го. Починав з посади помічника прокурора Маневицького району. Вже за два роки перебрався до Луцька, де впродовж 2003-2011 працював прокурором різних відділів прокуратури Волинської області.
Кар’єрне зростання почалося в часи Віктора Януковича. У листопаді 2011-го – липні 2012-го він обіймав посаду прокурора Луцького району, а наступні майже два роки був заступником прокурора Волинської області. В період Революції Гідності прокуратура Волині, серед керівництва якої був Веніславський, як писали місцеві медіа, намагалася посадити під домашній арешт активістів і політиків, які пройшлися вулицями міста з перевернутим портретом Віктора Януковича.
Після Революції Гідності, у липні 2014-го, Веніславський потрапив до Генеральної прокуратури, де взявся спочатку за захист фінансово-економічних інтересів держави, а невдовзі очолив відділ забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності. Однак, там вдалося попрацювати лише кілька місяців. У жовтні 2014-го його звільнили з органів прокуратури, оскільки він потрапив під дію закону «Про очищення влади».
Прокурор одразу ж оскаржив своє звільнення до суду. Та розгляд призупинили на роки в очікуванні вердикту Конституційного Суду України стосовно положень закону «Про очищення влади».
Справу Веніславського поновили через п’ять років. 5-го грудня 2019-го суддя Окружного адміністративного суду Києва Тетяна Скочок увалила рішення: повністю задовольнити позов, поновити його на посаді і виплатити середню зарплату за час вимушеного прогулу. А це – майже 877 тисяч гривень. Згодом це рішення підтвердила і апеляція.
Тож, з першого квітня 2020-го Вадим Веніславський повернувся в Генеральну прокуратуру України. Вже у липні того ж року його відрядили на Одещину першим заступником прокурора області, хоча активісти виступала проти такого призначення. Кілька місяців Веніславський був виконувачем обов’язків керівника Одеської обласної прокуратури, поки в лютому 2021-го генпрокурорка Ірина Венедіктова не призначила постійного керівника.
Ще за кілька місяців брат Вадима Веніславського – народний депутат України Федір Веніславський, який є офіційним представником Президента України у ВРУ, почав закидати Офіс генпрокурора запитами стосовно кадрової ситуації і реформи прокуратури. На це поскаржилася Ірина Венедіктова, натякнувши, що Федір Веніславський робить це через те, що його брат опинився під загрозою звільнення. Підстави для звільнення Веніславського через погане виконання своїх посадових обов’язків знайшов його новий керівник. У серпні 2021-го Вадима Веніславського спочатку понизили, а згодом він покинув Одеську обласну прокуратуру.
Тим не менше, напередодні повернення в прокуратуру у 2020 році Вадим Веніславський завбачливо переписав свою частку в ТОВ «Спецкомунтех» на 20-річну дочку Анастасію.
«Наразі Вадим Веніславський не має відношення до компанії», – заявляє директор фірми Михайло Бухаров.
Впродовж 2018-2023 років «Спецкомунтех» взяв участь у 101 закупівлі на Prozorro, з яких виграв у 65-ти та уклав договорів із державними і комунальними структурами на майже 110 мільйонів гривень. Усі ці роки фірма працює прибутково, генеруючи від одного до 2,5 мільйонів гривень чистого прибутку на рік. Водночас, державні замовники та тендери – це приблизно 30-50% всього доходу компанії, а у 2022 році і взагалі 80% всіх доходів. Тож вигравати тендери і працювати з державними замовленнями для компанії важливо. І для цього, схоже, вона не гребує методами.
Хто такий Дмитро Булюк і звідки у нього сміттєвоз
Отже, хто ж такий Дмитро Булюк, чому він вирішив зареєструватися підприємцем, який сміттєвоз збирався продати КП «Луцькспецкомунтранс» і чому впродовж майже року після реєстрації більше ні в яких тендерах, окрім луцьких комунальників, не брав участі?
Вперше на думку про пов’язаність Булюка та «Спецкомунтеху» наштовхнула інша закупівля комунальників. Навесні 2023-го «Луцькспецкомунтранс» придбав у нього вживаний пікап «Ford Ranger». Комунальники уклали з Дмитром Булюком прямий договір, «Спецкомунтех» нібито жодного відношення до цієї закупівлі не мав. Тим не менше, у договорі покупця з підприємцем контактною електронною поштою останнього вказана speckomuntekh@gmail.com – офіційна пошта ТОВ «Спецкомунтех», а телефон – контактний номер директора ТОВ «Спецкомунтех» Михайла Бухарова.
Чому в договорі замість контактів Дмитра Булюка вказані контакти «Спецкомунтеха», який сміттєвоз він збирався продати, чи готував він документи на тендер особисто, чи може його у ролі технічного учасника хтось використав? Щоб знайти відповіді на ці питання «Сила правди» звернулася до самого підприємця.
При першій зустрічі Дмитро Булюк зіслався на зайнятість і попросив згодом домовитися про розмову в телефонному режимі. Однак, впродовж тижня чоловік не те, що не перетелефонував, але й взагалі не піднімав слухавку та не реагував у месенджерах.
Вдруге «Сила правди» застала Дмитра Булюка за місцем роботи його компанії. Однак, чоловік попри запитання журналіста не спромігся навіть вийти з автомобіля – завів його і знову втік. Жодних відповідей добитися не вдалося.
До слова, з кінця минулого року Дмитро Булюк працює не лише «на себе», але й найманим працівником – директором невеличкої луцької будівельної компанії «Борей». Схоже, ця фірма не чужа для родин Веніславських і Самойлічів – власників «Спецкомунтеха».
До 2020 року компанія була малоактивною, а з 2021-го значно активізувалася, особливо на державних тендерах. Здогадайтеся де? На малій батьківщині Веніславських – в Олиці. Впродовж двох років вона взяла участь у пів сотні закупівель, уклала 22 договори на понад 40 мільйонів гривень. Угод на більше 32 мільйонів на ремонт та утримання шляхів – з Олицькою селищною радою.
Мабуть, ви й не здивуєтесь, що це співпало з періодом, коли депутатом Олицької громади став брат-двійнюк Вадима Веніславського – теж з прокурорським досвідом Сергій Веніславський.
Де-юре зареєстрована компанія у Луцьку на вулиці Вахтанговій, 2. Тут же зареєстровані інші компанії родини Самойліч, одна з яких – Наталія, – як йшлося вище, є співзасновницею ТОВ «Спецкомунтех».
Не маючи змоги отримати відповіді від Дмитра Булюка, «Сила правди» звернулася до співвласниці «Спецкомунтеха» Анастасії Веніславської. І поки ми шукали контакти, ситуація прояснилася завдяки соціальним мережам: її конкурент на тендері в реальному житті – друга половинка. Анастасія Веніславська та Дмитро Булюк зустрічаються не один рік. А в додатку GetContact, який ідентифікує власників телефонних номерів, за номером Дмитра Булюка закріплені теги «хлопець Анастасії» і «зять Веніславського».
Якщо Анастасія Веніславська та Дмитро Булюк перебувають в близьких стосунках, то про це, ймовірно, мав би знати директор «Спецкомунтеха» Михайло Бухаров.
«Я такої людини не знаю взагалі. Я не знаю зятів чи інших родичів Вадима Веніславського. Наскільки я знаю, вона неодружена. Її особисте життя мене не обходить», – запевняє Михайло Бухаров.
Отже, що маємо в сухому залишку? Фірма, співзасновницею якої де-юре є дочка експрокурора Анастасія Веніславська, продає луцьким комунальникам сміттєвоз. На відкритих торгах, де обов’язково має бути два або більше учасники, єдиним конкурентом виступає її хлопець Дмитро Булюк, з яким вона давно зустрічається і можливо живе. Останній уникає запитань журналістів про те, чи взяти участь в цьому тендері було його власною ініціативою, не маючи, ймовірно, ніякого сміттєвоза, чи його юридичну особу для цього хтось використав, і чи цей хтось – із фірми сім’ї його дівчини.
«No comments», авто преміум-класу, вигадки Веніславських і журналістка в поліції
Що ж кажуть усі сторони цього тендеру? Невже у «Луцькспецкомунтрансі» знали про таку пов’язаність учасників і сприяли їм? Невже Вадим Веніславський стільки років пропрацювавши в правоохоронних органах, схвалює такі схеми на тендерах?
У компанії «Спецкомунтех» здивувалися, що питання про можливу змову на тендері їм ставлять журналісти, а не правоохоронці.
«Тендерами займаюся я особисто, але ви такі цікаві питання ставите. Їх мали би ставити слідчі органи, якщо є якісь такі підозри. Я не знаю і не знав ніколи Дмитра Булюка. Якщо є якісь сумніви в чесності, то є Антимонопольний комітет, аудиторська служба. Якщо би були якісь питання, то вони ставили би їх», – каже директор ТОВ «Спецкомунтех» Михайло Бухаров.
Якщо Михайло Бухаров дійсно нічого не знає про Дмитра Булюка, то залишається три людини, які можуть мати хоч якісь відповіді про причини такого перебігу тендеру. Це нинішні співвласниці компанії Наталія Самойліч та Анастасія Веніславська, а також батько останньої – колишній співвласник.
«Сила правди» зв’язалися із співласницею «Спецкомунтеха» Наталією Самойліч, однак та повідомила, що не може розмовляти, бо перебуває за кордоном. Згодом на запитання у месенджері також не відреагувала.
Тож «Сила правди» спробувала домовитися про зустріч з іншою співвласницею – 23-річною бізнесвумен Анастасією Веніславською. Але два дзвінки не принесли результату: спочатку дівчина зіслалася на зайнятість та роз’їзди, а потім і взагалі запідозрила у журналістці шахрайку. Питання з Дмитром Булюком залишалося відкрите.
І раптом одного дня в одному з луцьких дворів ми зауважили той самий автомобіль, на якому підприємець Дмитро Булюк тікав від наших запитань. Дивно, але це була зовсім не та адреса, навіть не той мікрорайон, який він вказав при реєстрації бізнесу. Однак, ця адреса збігалася з адресою квартири… Анастасії Веніславської.
Автомобіль з’являвся тут стабільно впродовж кількох днів. Одного ранку ми зустріли його власника в компанії Анастасії Веніславської, миленького ручного песика та сміттєвого пакета. В цій ситуації, було б дивно ще раз не запитати про той самий тендер…
«Вибачте, я не маю зараз часу, ви ж бачите, що робиться. Я дуже поспішаю», – сполохано відповідає дівчина на демонстрацію журналістом посвідчення. Розмова не складається й цього разу – ігноруючи питання підприємиця сідає в авто, зачиняє двері, її хлопець його поспішно заводить. Пара відїжджає, так нічого і не пояснивши.
Аби поспілкуватися із колишнім власником «Спецкомунтеха», який за словами директора наразі не має жодного відношення до компанії, ми приїхали до його заміського маєтку.
Ніхто на дзвінки не відповів. Тим не менше, через паркан помітно два авто преміум-класу: Audi Q8 та Lexus UX250H 2020 року випуску майже з ідентичними номерами. Пара потягне на 110-120 тисяч доларів. Однак, судячи з останньої поданої Вадимом Веніславським електронної декларації, коли він ще працював першим заступником прокурора Одещини, у нього взагалі не було авто, а в дружини було два. Проте це були «Lexus» іншої моделі 8-річної давності, а не новий, і «Skoda» 18-річної давності.
За даними аналітичної системи «YouControl» ці автомобілі насправді зареєстровані на ТОВ «Спецкомунтех», до якого «не має відношення» Вадим Веніславський.
Отож, питань до Веніславських додалося. Проте, відомий редакції контактний номер Вадима Веніславського не обслуговується, в маєтку ніхто не відповів. Телефонуємо його дружині.
– Чи можете підказати, як сконтактувати із Вадимом Веніславським? – запитуємо.
– Вам треба, то шукайте, – не надто привітно відповідає Наталія Веніславська.
– Є питання щодо його роботи в прокуратурі і роботи компанії «Спецкомунтех».
– А які у вас питання? Ви журналісти, чи правоохоронні органи?
– Маємо версії про можливу недоброчесність його, як прокурора.
– Якщо ви маєте такі факти, то звертайтеся до правоохоронців.
– Ми хочемо дати йому можливість пояснити ситуацію читачам.
– Яка в нього думка? Він все чесно працює. Така в мене думка, така і в нього думка.
– То ми ж хочемо, щоб це він сказав читачам.
– Не має бажання.
– Тобто він відмовляється коментувати?
– Відмовляється. Навіщо йому щось вам пояснювати? Хто ви?
– Для наших читачів…
– Хто ви? Можливо ви працюєте на країну-агресора.
– Ми можемо при зустрічі показати всі документи.
– Покажіть. Скиньте мені на Вайбер всі свої документи, я перевірю на кого ви працюєте, для кого ви збираєте інформацію. Я все про вас дізнаюся. Скиньте, що ви закінчували, хто у вас батьки, свій паспорт, номер паспорта, де ви проживаєте, тільки після цього ми будемо надавати якусь інформацію. Бо зараз дуже багато шахраїв. Ви ще зауважте, що у мого чоловіка є благодійний фонд і як ми допомагаємо, – заявляє Наталія Веніславська.
Звісно ж копію паспорта та місце проживання дружині експрокурора не стали надсилати, але надали достатньо інформації для ідентифікації, в тому числі . Далі комунікація продовжилася уже у Вайбері.
«Повідомляю, що мій чоловік є публічною особою та засновником благодійного фонду, який протягом року надає різну матеріальну допомогу. Попереджаю, що в разі публікації з даними, які носять особистий характер та дискредитують членів моєї сім’ї, що наражає моїх близьких на небезпеку, я вимушена буду звернутися в СБУ та інші правоохоронні органи. Повідомляю, що мною та членами моєї родини при здійсненні підприємницької та господарської діяльності було дотримано всі вимоги чинного законодавства та сплачені обов’язкові платежі до бюджету.
Веніславський В. не займається господарською діяльністю товариства та не є його засновником. А тому інтерес до нього як публічної особи, є безпідставним та свідчить про бажання створення вами рейтингу виданню за рахунок спотворення фактів пов’язаних з прізвищем Веніславський, а не діяльністю товариства», – зазначила Наталія Веніславська.
У процесі спілкування дружина експрокурора дозволила собі навіть пофантазувати про те, що «Сила правди» взялася за «Спецкомунтех», бо фірма нібито відмовилась «в черговий раз бути вашими спонсорами». За кілька днів авторці матеріалу зателефонували з поліції та попросили пояснень на заяву про «психологічний тиск» та майже напад від Анастасії Веніславської.
«Якщо це випливе, то я буду реагувати». Що кажуть на «Луцькспецкомунтрансі»
На КП «Луцькспецкомунтранс» запевняють, що про пов’язаність «Спецкомунтеха» та Дмитра Булюка нічого не знають. Але якщо якісь договорняки відбуваються, то обіцяють реагувати.
– В нас є чітка процедура: коли проходить тендерна закупівля, є антимонопольний комітет, який регулює ці всі відносини. В нас не було ніяких зауважень зі сторони АМКУ, або інших учасників, які могли б бути. Тому всі питання – до одного, чи другого учасника. Мене влаштувала ціна, стан автомобіля на вторинному ринку, він вже працює в нас майже рік. Абсолютно ніяких проблем не було. Купив би ще таких автомобілів штук п’ять», – заявляє директор КП «Луцькспецкомунтранс» Володимир Марценюк.
– Ви знайомі з кимось із Веніславських? – цікавимось.
– Ні. Ми працюємо з Михайлом Бухаровим.
– А більше ніхто на Волині чи в Україні не продає сміттєвози? Що більше ніхто не подавався на ваш тендер.
– Не можу вам сказати. Якщо ви думаєте, що в нас якісь змови з власниками «Спецкомунтеха», то їх немає.
– Ви будете далі з ними працювати, якщо дізнаєтеся, що вони змовилися на вашому тендері?
– Є ринок цієї техніки, ми його моніторимо. Якщо ми бачимо, що це дорожче, то купувати точно не будемо. Якщо буде пропозиція краща по ціні і по якості, то я звісно піду в іншу сторону.
– Чи знаєте ви який автомобіль пропонував другий учасника Дмитро Булюк?
– Нам він точно нічого не пропонував, – відповідає Володимир Марценюк синхронно із головним інженером підприємства. – Нам запропонував «Спецкомунтех», вони виграли тендер з цим «Iveco».
– А ви знаєте взагалі Дмитра Булюка?
– Особисто не знаю. Я загалом багато людей знаю. Зрозумійте, я менеджер не такого плану, щоб робити якісь договорняки.
– Отже за вашою спиною роблять договорняки.
– Якщо це випливе, то я буду реагувати. В мене нормальна репутація в місті, я не збираюся через якісь дрібниці її псувати, – запевняє Володимир Марценюк.
Що світить за спотворення конкуренції на тендері?
Аби з’ясувати як трактує законодавство ситуації, як та, що склалася на тендері «Луцькспецкомунтрансу», «Сила правди» звернулася до Держаудитслужби.
«Елементи змови тут можуть бути, але це не є компетенцією нашого органу. Цим займається Антимонопольний комітет, правоохоронні органи, – розповідає начальник відділу контролю у сфері закупівель Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області Віталій Приймачук. – Ми можемо припустити, що вони могли домовитися, щоб тендер відбувся, бо треба два учасники. Але це належним чином можуть перевірити лише АМКУ і правоохоронці, вони мають для цього інструменти, бо ми лише моніторимо закупівлі і працюємо документально. У разі, якщо порушення, змову доведуть, то на обох учасників можуть накласти штрафні санкції, а також заборонити брати участь у державних закупівлях впродовж трьох років. При обрахуванні розміру штрафу враховують суму закупівлі».
В Держаудитслужбі додали, що за останні роки не проводили аудитів роботи КП «Луцькспецкомунтранс» і планів таких наразі немає.
В Антимонопольному комітеті натомість кажуть, що якщо до них надійде звернення, то вони можуть перевірити закупівлю на предмет змови учасників. У разі встановлення порушення обом учасникам загрожує штраф і трирічне позбавлення права надалі брати участь в закупівлях.
«Ми розглядаємо всі звернення, які до нас надходять. Ми реагуємо відповідно до наших правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства. Коли інформація до нас приходить, ми аналізуємо, опрацьовуємо і можемо її використати в подальшому і досліджувати власне ці торги. Але не все так просто, оскільки такі злочини є одними з найскладніших в плані доведення. Ми досліджуємо всі наявні ознаки, процедурні моменти, які можемо. Якщо говорити про спотворення результатів торгів, тобто антиконкурентні узгоджені дії, то коли ми визнаємо, що таке порушення було вчинено, накладаємо на суб’єкт господарювання штраф і також 3 роки дані суб’єкти не можуть брати участь в торгах», – розповідає юристка Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Іванна Сигляк.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» уже готує звернення до правоохоронних органів стосовно тендеру «Луцькспецкомунтрансу» та можливих узгоджених дій його учасників.
Коментарів немає
Залишити коментар