Що сапер з Волині розповів про розмінування Донеччини

Чотири ротації на Донеччину за плечима у 25-річного рятувальника з Волині Давида Мілінчука.

Там він разом із колегами-саперами ДСНС розміновують українські землі – поля, ліси, дороги та людські обійстя. Він став піротехніком, щоб працювати на прифронтових територіях, які через війну рясно встелені нерозірваними боєприпасами або заміновані, бо вважає, що нині саме там він може бути найбільш корисним. Про це повідомляє видання Слово правди. 

Нещодавно Давид Мілінчук, начальник відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування ЧПР, ПтаГР АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області, повернувся з чергової ротації – два місяці разом із колегами він очищав від вибухонебезпечних предметів ліси у Краматорському районі Донецької області.

«Через спекотну літню погоду існує високий рівень загрози виникнення лісових пожеж. Тож щоб у разі займання техніка могла безпечно дістатися до потрібного місця й боротися з вогнем, ми обстежили та очистили від небезпечних знахідок територію. Також розміновували землі сільськогосподарського призначення, які не обробляються, адже подекуди рясно встелені боєприпасами», – розповідає Давид.

Загалом цього разу волинські сапери вилучили і знешкодили понад 130 боєприпасів теперішньої війни та очистили площу більш як 30 гектарів. Окрім цього, вони періодично залучалися до ліквідації наслідків «прильотів».

«Донеччина, яка за період повномасштабної війни встелена вибухонебезпечними предметами, зараз теж цілодобово страждає від обстрілів, тож нові й нові виклики постають перед саперами», – каже Давид.

Доки в Україну не прийшла повномасштабна війна Давид Мілінчук працював інспектором у Володимирському районному управлінні ГУ ДСНС України у Волинській області, а серед його обов’язків у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям була й комунікація з медіа.

Стати рятувальником він мріяв завжди. Після 11 класу вступив до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, закінчивши який долучився до команди місцевих надзвичайників. Любив ту роботу, яку виконував, але з початком повномасштабного вторгнення відчув, що має присвятити себе дещо іншій справі, у якій зможе бути максимально корисним у цей непростий для країни час, тож прийняв рішення стати сапером. Про свій намір рідним сказав не відразу, адже був упевненим, що навряд чи вони схвалять такий його крок.

Нову кваліфікацію упродовж трьох місяців Давид здобував у міжрегіональному центрі гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України, що на Харківщині, а згодом поглиблював свої знання, переймаючи досвід колег з аварійно-рятувального загону спеціального призначення ДСНС Волині, до лав якого долучився після пройденого навчання. У зв’язку зі зміною роботи переїхав жити до Луцька.

Свою першу ротацію на Схід Давид Мілінчук у складі групи піротехнічних робіт здійснив торік влітку. Тоді він на власні очі побачив, яких руйнувань завдала війна Донеччині: зруйновані ворожими обстрілами будинки, спалені дерева, знищена техніка на вулицях… Тоді волинські піротехніки знешкоджували боєприпаси на приватних обійстях, очищали під’їзні шляхи до сіл і міст у Покровському, а згодом – Краматорському районах.

«Нас з радістю зустрічали люди, які більше року змушені були жити у підвалах чи тулитися в монастирі. Пригадую, як одна з літніх жінок дуже просила обстежити її будинок, щоб вона з онуками нарешті змогли повернутися до свого дому. У такі моменти з’являється розуміння, наскільки важливою й потрібною є моя робота», – каже Давид.

Через війну у землі залишається багато смертоносних мін, снарядів, що не розірвалися, а ще – бомби, патрони, гранати. І саме сапери мають з ними розібратися – вилучити й ліквідувати, перш ніж хтось ступить на цю територію. Давид пригадує, якими під час перших ротацій бачив деякі прифронтові села – без жодних умов для життя, однак все одно були люди, які не полишали свій край.

«Поки сапери не провели належної роботи, в населених пунктах не було світла, водо- і газопостачання, бо лише коли стало безпечно, туди змогли заїхати відповідні служби, щоб ліквідувати аварійні пошкодження. З кожною новою ротацією ми бачимо, як у ці села потрохи повертається життя», – каже піротехнік.

Цікавлюся у свого співрозмовника, що у його роботі найстрашніше?

«Страшно, що доводиться мати справу з великою кількістю мін, і з кожним разом з’являються їх нові види. Але ми постійно навчаємося, вивчаємо їх будови й упевнено виконуємо розмінування», – відповідає Давид.

У період, коли підрозділ саперів перебуває у місці постійної дислокації на Волині, колектив удосконалює свої навички, проводить оперативне реагування на виклики від населення щодо виявлення снарядів часів Першої та Другої світових воєн, проводить планову роботу щодо знешкодження таких небезпечних знахідок.

Понад рік Давид Мілінчук очолює відділення піротехнічних робіт. Саме він розподіляє та курує роботу свого колективу.

«Ми працюємо командою. Серед моїх підлеглих – досвідчені піротехніки, які з 2014 року залучалися до розмінування української землі на сході. Пліч-о-пліч працюємо, щоб очистити від небезпечих предметів нинішньої війни прифронтові території, де досі живуть люди. Звісно, наша робота  дуже ризикована, але ми впевнені у собі, своїх знаннях і силах, тому й обрали цей шлях, щоб допомагати іншим», – каже Давид.