Від СЗЧ до «Любарта»: історія бійця, який повернувся на війну

  • Головна
  • НОВИНИ
  • Від СЗЧ до «Любарта»: історія бійця, який повернувся на війну
image
Назар Тарадюк / 18.08.2026 / 0 Коментарів

За плечима бійця «Бари» — понад три роки на війні: бої за Мар’їнку, півтора року в Серебрянському лісі та участь у боях на найгарячіших напрямках Донеччини. Проте через труднощі, з якими він зіткнувся на попередньому місці служби, боєць опинився в СЗЧ.

Про це йдеться у сюжеті «АЗОВу». У цьому відео «Бара» відверто розповідає про свій шлях: чому цивільне життя не принесло спокою, як він шукав новий підрозділ і чому зупинив свій вибір на 20-й бригаді «Любарт» у складі 1-го корпусу НГУ «Азов».

Сьогодні він — інструктор із протидії БПЛА. «Бара» передає свій бойовий досвід новобранцям і на власному прикладі показує, що військова служба може ґрунтуватися на повазі, братерстві та підтримці.

«Чого пішов в СЗЧ? Через банально нелюдське ставлення, через те, що не можна поправити свій стан здоров’я, в тебе немає можливості звернутися до лікаря. Багато яких моментів в нашій бригаді відбувалося нелюдських, після яких у мене склалося враження, що, можливо, це всюди таке.

Чому я вирішив повертатися і чому вибрав для себе «Любарт»? Певний час, будучи вдома, зрозумів, що мене починає трошки «паяти» в чотирьох стінах, не маючи можливості вільно пересуватися. Розуміючи, що далі війна триває, я маю якийсь певний досвід, маю знання, вмію щось робити - буду корисним. Після спілкування з побратимами, у яких точно така сама ситуація, бо з мого підрозділу багато людей пішло в СЗЧ і багато потім шукали місце у військових формуваннях, почав перебирати підрозділи.

Чому зупинився на «Любарті»? Тут, мабуть, буде дві основні причини. Перша: у мене завжди була мрія служити в «Азові». На момент повномасштабного вторгнення розумів різницю між нашим підрозділом і тим самим «Азовом». У мене була мрія потрапити саме в таке формування, де панує дух братерства, де люди адекватні, де відносяться до тебе лояльно, де немає тупих «квадратних» завдань.

Будучи в Серебрянському лісі півтора роки, я якраз співпрацював із «Любартом», який тоді був 5 батальйоном «Азова», можу сказати, що це були найкращих моїх півтора роки на війні, як би це не звучало...», - розповідає «Бара».

Більше - у сюжеті.

Коментарів немає

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені *