У Луцьку попрощались з ветераном АТО Андрієм Омельчуком, більш відомим за позивним «Сотник». Чоловік передчасно помер 31 травня.
Андрій Омельчук з перших днів війни пішов на Схід. Був одним з перших, хто формував добровольчий батальйон «Айдар». Став заступником командира роти «Захід». Брав участь у найзапекліших боях 2014 року під населеними пунктами Металіст, Стукалова Балка, Вергунка, Красний Яр, Щастя. Отримав два важкі поранення і статус інваліда війни.
Після повернення з війни Андрій Омельчук активно займався відстоюванням інтересів учасників війни.
У 2015 році став керівником сектору Державної служби, а згодом і начальником відділу Міністерства у справах ветеранів війни та учасників АТО у Волинській області.
Андрій Омельчук координував роботу різних органів влади та громадських організацій щодо вирішення проблем бійців та їхніх родин. Він добивався надання добровольцям статусу учасників бойових дій і лобіював їхні інтереси у питаннях виділення землі.
«Він правдою і вірою служив своїм побратимам. Дуже активно відстоював права та інтереси людей, які відчули смак пороху і добре знають, що таке стоптані чоботи на війні, та, які дивились смерті в очі», - каже заступниця міського голови Луцька Ірина Чебелюк.
За годину до відспівування біля Свято-Троїцького кафедрального собору почали збиратись військові, друзі і ті, хто просто знав та поважав Андрія. На похорон, аби віддати останню шану ветерану АТО зійшлись кілька сотень лучан. Приїхали також і його бойові побратими-айдарівці з різних куточків України.
Після того, як труну з тілом Андрія Омельчука винесли з нижнього храму, процесія рушила на кладовище.
Колега Андрія Омельчука, головний спеціаліст Міністерства у справах ветеранів України, колишній боєць спецпідрозділу «Світязь» Ігор Дрючан каже, що у «Сотника» було велике серце патріота, але і воно не витримало.
«Коли до нього звертались люди – він ніколи не відмовляв і завжди обіцяв допомогти вирішити якесь питання. Я завжди йому казав, що не треба обіцяти, бо ми не всесильні. І тільки тепер я зрозумів – він завжди давав надію. Надію ветерану, чи мамі загиблого Героя. Може в нього і були обмежені якісь можливості, але він завжди намагався допомогти», - пригадує Ігор Дрючан.
Віддати останню шану приїхав і айдарівець з Рівного, ветеран АТО, який втратив у боях на сході ногу - Сергій Пандрак з позивним «Сивий».
«Він наш брат і побратим. Ми мали за честь іти з ним у бій. Ми ділили разом з ним на 22 чоловіка, на цілий взвод, окраєць хліба, маленьку пляшку води, одну консерву, одну баночку згущонки... Ця звістка, що Андрій відійшов у вічність, наш айдарівський легіон вдарила неочікувано і сильно», - мовив у прощальному слові лідер УНСО Сергій «Сивий».
Поховали Андрія «Сотника» на Алеї почесних поховань у Гаразджі.
Коментарів немає
Залишити коментар