За підрахунками Руху «Чесно» у червні 2022, на бік російських окупантів за перші чотири місяці війни перейшли майже пів сотні українських політиків.
Найбільша кількість зрадників з «Опозиційної платформи – За життя».
На Волині також був, а офіційно й досі є, осередок ОПЗЖ і очолює його одіозний політик, за якого у 2014-ому заступався сам Владімір Путін, – Олександр Башкаленко.
, журналістка Центру журналістських розслідувань «Сила правди», вирішили з’ясувати, де зараз Олександр Башкаленко, що думає про своїх політичних соратників і війну загалом.
Антифашистські мітинги, кар’єрний злет і Майдан
Олександр Башкаленко – уродженець російської Махачкали. За його плечима – Ризьке вище військово-політичне училище, професійна служба в лавах Збройних сил Радянського союзу. У 90-х покинув армію і пішов у бізнес. У нульових подався ще й у політику. У 2008-му вступив в Партію регіонів. Через два роки очолив обласний осередок, став депутатом обласної ради і першим заступником голови Волинської облдержадміністрації. Волиняни пам’ятають, як Башкаленко організовував і проводив у Луцьку антифашистські мітинги.
У 2014-ому Олександр Башкаленко отримав орден «За заслуги» ІІІ ступеня від свого шефа, тепер вже експрезидента-втікача Віктора Януковича. Почалася Революція Гідності і Башкаленко пішов на підвищення – змінив на посаді голову Волинської обласної державної адміністрації Бориса Клімчука, який під тиском громадськості пішов у відставку. Представляти нового очільника області до Луцька тоді приїжджав Віцепрем’єр-міністр Костянтин Грищенко.
До слова, Костянтин Грищенко перебуває в розшуку. 25 липня цього року йому оголосили підозру за статтею про державну зраду, за підготовку Харківських угод.
Через призначення Олександра Башкаленка головою Волинської ОДА під будівлею обласної ради зібрався протест. А менше, ніж через два тижні, під час найбільш кривавих подій Революції Гідності, волиняни штурмували управління поліції, в якому від народного гніву переховувався новопризначений очільник області. Його повели на сцену луцького Майдану і вимагали написати заяву про відставку. Башкаленко ж виявився міцним горішком і народної люстрації не злякався.
Олександр Башкаленко це амбасадор прокремлівської політичної лінії в Україні. Про інцидент на луцькому Майдані говорив згодом сам Путін.
«Цепями, наручниками на площади приковали, зимой в холодное время обливали водой. После этого, его заточили в подвал и там еще подвергали пыткам. Это что такое?» – обурювався президент Росії.
До подій на Волині апелювали російські дипломати на засіданні Ради Безпеки ООН 3 березня 2014 року у Нью-Йорку. Тому самому, де Віталій Чуркін демонстрував нібито листа Януковича до Путіна з проханням ввести війська.
«А разве не известно с сообщений американского посольства, какая волна насилия прокатилась по западной и центральной Украине. Когда вооруженные люди штурмовали административные здания, когда несчастного главу муниципалитета вытаскивали с здания и приковывали к столбу, а толпа над ним издевалась. Это что, демократия? Это нормально?», – заявляв постійний представник РФ в Радбезі ООН Віталій Чуркін.
Янукович втік. Революція Гідності перемогла. Почалась війна. В Україні заборонили діяльність спершу Партії регіонів, а після повномасштабного вторгнення – «Опоблоку» і «Опозиційної платформи – За життя». Але людей, які стільки років просували тут кремлівські наративи, ніхто не заборонив.
Життя і політика після Майдану
Лучанин Павло Данильчук свою Революцію Гідності починав у складі 35 сотні на Майдані у Києві. У лютому очолив протест на Волині від імені «Правого сектору». Сьогодні Павло – в лавах Збройних сил захищає Україну від російських окупантів. Його, як і багатьох волинян, які пам’ятають часи регіоналів, цікавить, де зараз Олександр Башкаленко, на чиїй він стороні?
«Йде війна. Башкаленко хай і не був після того на посадах, але очолював проросійську ОПЗЖ. Його однопартійці, такі як Медведчук, перейшли на сторону ворога. Однозначно з проросійськими політичними силами він на контакті. Він є офіцером запасу. Тільки якої армії? Це питання до СБУ, до контррозвідки, до Головного управління розвідки», – каже наш співрозмовник.
За кілька днів після тієї народної люстрації Олександр Башкаленко таки пішов у відставку з посади голови Волинської ОДА. Попри це залишався вірним своїм ідеям і під політичну ситуацію не підлаштовувався. Заборонена Партія регіонів перетворилася в «Опозиційний блок», згодом – на «Опозиційну платформу – За життя». В різний час він очолював волинську і миколаївську організації партії. На парламентських виборах у 2019-ому балотувався за списком ОПЗЖ до Верховної Ради 9-го скликання. Входив в політраду забороненої нині в судовому порядку партії, де належав до крила Льовочкіна-Бойка.
«Когда спрашивают: правильно ли делают Бойко Юрий Анатольевич и Медведчук Виктор Владимирович, что ездят в Москву, более 65% отвечают, что правильно. Для того чтобы установить мир, обмен пленными, снижение цены на газ», – розповідав Олександр Башкаленко в ефірі миколаївського телебачення напередодні парламентських виборів 2019-го.
Тоді Олександр Башкаленко вважав, що миру в Україні нема, бо новообраний президент Зеленський не їде на поклон до Кремля.
«Зеленский заявлял, как только я приду, необходимо будет сесть за стол переговоров. Ради мира он обещал сделать все и даже стать на колени если нужно будет. А что сейчас. О каком мире может идти речь?», – резюмував політик.
Що сьогодні думає Олександр Башкаленко? Чи змінився його світогляд після того, як ракети полетіли і на його рідну Волинь? Жодної публічної заяви з 24 лютого, жодного посту в соцмережах, який би засвідчував позицію раніше відомого політика.
«Чесно, мабуть, вже рік його не бачив. Всі знають, що він в Києві живе. Приїжджає якась машина, але самого його не бачив. Напевне, якісь робітники, які за домом наглядають», – розповідають луцькі сусіди відомого політика.
Про те, що перебрався до столиці, Олександр Башкаленко вказав на особистій сторінці у мережі Facebook. Крім того, раніше журналісти писали, що у 2013 році, саме в той період, коли Башкаленко був заступником голови Волинської ОДА, його дружина Людмила стала власницею двох квартир в житловому комплексі «Златоустівський» у Шевченківському районі Києва. У столиці живуть і працюють сини Олександр і Костянтин. З тих же соцмереж видно, обидва Башкаленки-молодші чітко артикулюють своє ставлення до російських загарбників.
«Сила правди» спробувала домовитись з Олександром Башкаленком-старшим про інтерв’ю. Політик спершу ніби зацікавився пропозицією і сказав, що подумає, але згодом відмовився спілкуватися.
– Ну, не можна бути такою нав’язливою, – відбивається Олександр Башкаленко від незручних запитань.
– Ви багато років поспіль очолювали заборонені нині партії. З початку війни ви не зробили жодної публічної заяви щодо власної позиції, – запитуємо.
– Ми зараз посваримося. Я сказав, я маю право не хотіти говорити?
– Нещодавно «Українська правда» оприлюднювала список людей, якими, на думку авторів, повинні зайнятися українські правоохоронці. Є там і ваше прізвище. Що ви на це скажете?
– Зараз не час. Давайте почекаємо. Настане час і я все розкажу.
Чого чекає Башкаленко? Приходу Путіна чи перемоги України, за яку щодня гинуть найкращі її сини і дочки? В тому числі і волиняни, які в 2013-2014 роках вимагали від регіонала відцуратися від проросійської політсили.
– Як ще треба познущатися Януковичу і його партії над українським народом, щоб ви вийшли з Партії регіонів?, – запитували читачі видання «Волинські новини» під час прямої лінії з Олександром Башкаленком у 2013 році.
– Цього не відбудеться. Тому, що політика президента України, правильна, – парирував політик.
«Силі правди» вдалося зв’язатися з сином Олександром. Щоправда коментувати політичні погляди батька він відмовився.
– Я не хочу обговорювати з незнайомими мені людьми мого батька, – відрізає Башкаленко-молодший.
– Давайте тоді про ваші політичні погляди. Як ви ставитесь до діяльності політичної партії «Опозиційної платформи – За життя», яка стільки років просувала кремлівські наративи і її людей?
– Негативно.
– Її зараз перейменовують і вона, я так розумію, продовжить свою роботу…
– Я не розбираюсь в політиці. І мені все одно хто там, що і де.
Бізнес родини Башкаленків
До слова, на піку політичної кар’єри Башкаленко створив і очолив благодійний фонд «Будуємо нову Волинь». Але по факту, крім того, що намагався зачепитися за вдалу, займався розбудовою сімейного бізнесу.
Бізнес Башкаленки починали в лихих 90-х. Дружина Людмила займалася закладами громадського харчування, здачею майна в оренду. За 10 років у власність сім’ї перейшло 7 комунальних об’єктів у Луцьку: 6 приміщень на Привокзальному майдані, 1 та приміщення колишнього кінотеатру «Хроніка» на проспекті Волі, 10. Зараз там піцерія.
У 2016-ому Башкаленки створили енергетичну компанію «Некст Ойл Трейд». Її зареєстрували на підставну особу, лучанина Сергія Воєводу, який у 2015-ому балотувався до Луцькради за списком Опоблоку. Фірма знаходилась у Луцьку і займалася експортом та імпортом електроенергії та газу. Зокрема, купувала електрику і в Білорусі.
Згодом «Некст оіл трейд» потрапила у корупційні скандали. У 2017 фіскали відкрили кримінальне провадження за статтею про ухилення від сплати податків. І хоча справа пройшла кілька кіл в різних судових інстанціях, її закрили, а директора Сергія Воєводу звільнили від кримінальної відповдальності, бо він добровільно відшкодував державі понад 2 мільйона гривень завданих збитків.
Інша кримінальна історія «Некст Ойл Трейду» пов’язана нібито з продажем газу в Луганськ. За версією слідства, службові особи ПАТ «Луганськгаз» за попередньою змовою із керівництвом ТОВ «Луганськгаз збут» у 2017-2019 роках використовували «Некст Ойл Трейд» для привласнення бюджетних коштів.
Аби позбутися цього негативного шлейфу, «Некст Ойл Трейд» перереєстрували: прописка змінилася з луцької на столичну, з назви викинули одне слово, а судимого директора замінив Олександр Башкалеко-молодший. Тепер це просто «Нексттрейд». Згідно з податковим звітом за 2020 рік, фірма за рік отримала майже 2 мільярди гривень виручки, понад 40 мільйонів гривень чистого прибутку. «Нексттрейд» продавала державі через оператора газотранспортної системи України природний газ за цінами дорожчими ніж у конкурентів.
Інша зареєстрована лише наприкінці 2018 року енергетична компанія Башкаленків «Мегават енерго» у 2020-му вже вийшла на 75 мільйонів гривень річної виручки і 300 тисяч чистого прибутку.
З прізвищем Башкаленка пов’язано одразу кілька будівельних скандалів у Луцьку. Зокрема, сімейному підприємству «Екопрод» надали в оренду комунальну землю під ринком «Привіз». Людей звідти попросили, обіцяли облаштувати криті ряди, але замість них виріс торговельний центр.
Крім того Башкаленка пов’язують з будівництвом житлового комплексу «Луцька Рів’єра», який через порушення тривалий час не могли задати в експлуатацію. А люди змушені були заселитися в багатоповерхівку без комунікацій. До того ж міська влада допомогла забудовнику зменшити долю пайової участі, зваживши на те, що він безплатно передав квартиру лучанці. Згодом прокуратура встановила, що ця жінка мешкала в будинку, який знесли заради зведення нового житлового комплексу. Отже, це було лише виконанням зобов’язань, а не жест доброї волі. Кошти довелося повернути в бюджет.
Словом, після Майдану в затятого регіонала було звичне життя: гроші, політика, бізнес.
Влітку Рух «Чесно» оприлюднив списки людей, які балотувалися від проросійської ОПЗЖ, були членами партії.
«Ця вибірка має суттєво спростити правоохоронцям і спецслужбам перевірку, тому ми даємо посилання на всі прізвища політиків, які фігурують у політичному шлейфі ОПЗЖ», – пише редакторка сайту «Чесно» Ірина Федорів.
Є у списку і Олександр Башкаленко.
Коментарів немає
Залишити коментар