На Волині віддали останню шану полеглому Герою

image
Віктор Гордійчук / 10.05.2024 / 0 Коментарів

У селі Доросині однойменної громади на Волині відбулася траурна церемонія прощання з військовослужбовцем – Василем Семерою.

Про це у фейсбуці повідомляє Наш край медіа.

Василь Семера, житель села Зоря Рівненської області, пішов захищати Україну в перший місяць повномасштабного вторгнення. Він мужньо і сміливо боронив нашу рідну землю від російських окупантів та героїчно загинув 2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області.

Свідомо боронячи не лише свою сім’ю, а всіх українців, Воїн поклав своє життя на вівтар свободи та незалежності України.

В рідному селі загиблого солдата біля Стели пам'яті Героїв відбулася громадянська панахида.

На церемонію прощання з траурними вінками та квітами прийшли Доросинівський сільський голова Микола Касянчук, прибули представники Другого відділу Луцького РТЦК, друзі, знайомі загиблого, односельчани, небайдужі жителі громади, щоб висловити безмежну вдячність Герою за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни.

Далі шлях траурного кортежу проліг до рідної домівки Героя.

Найбільше горе для батьків - ховати своїх найрідніших, ховати найкращих, ховати свою дитину.

Василь народився в Доросинях, тут зростав і навчався. Про захисника в учителів та однолітків збереглися в пам’яті тільки теплі спогади. Згадують, що був доброю дитиною. А про друзів дитинства ніколи не забував: приїжджаючи до батьків, зустрічався і з ними. У Доросинях і одружився, побачивши свою пару в односельчанці Наталії.

«Гіркота від втрати, біль, яка пронизує, до якої не можна звикнути, яку не можна пробачити. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати», - йдеться у повідомленні.

У рідній домівці родина востаннє попрощалася з Василем.

Далі багатолюдна процесія відправилася до храму Апостола і Євангеліста Луки, де священики ПЦУ відспівали Воїна світла, який потрапив в обителі Небесні у ці світлі дні.

«Він боронив не лише свою сім'ю - боронив Україну, рідне село, кожного з нас. Воював за наші світлі дні та тихі ночі. – говорив у своєму виступі о. Василь Михайлишин. – Немає слів, щоб висловити всю тугу та скорботу матері, бо найжахливіше в житті ховати свою дитину. Василь був хорошим сином, радував своїх близьких та друзів. Так само і ти, дружино Наталіє, прийми наші співчуття та віднині будь синові і за матір, і за батька. Василь був хорошим батьком, сподівався потрапити на випускний до сина Назара. Ти, любий сину, пам'ятай свою матір, шануй її і люби».

«У цей прощальний час ми низько схиляємо голови перед загиблим воїном, щиро співчуваємо, сумуємо і підтримуємо його родину – маму, вітчима, батьків і брата у важку годину. У Василя залишилася ще й 92-річна бабуся Юлія. Герої не вмирають – вони стають янголами та дивляться на нас із небес!» - зазначає видання

З усіма військовими почестями Героя поховали на сільському кладовищі.

Прапор, яким була вкрита труна, представник РТЦК передав дружині Наталії.

Коментарів немає

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені *