Уродженець села Борисковичі Луцького району Олег Пастухов з 2014 року воював в АТО, а з початком повномасштабної війни знову пішов захищати державу.
Рідні згадують, що не дозволяв навіть заводити розмову, що він може не воювати. Через рік, у лютому 2023-го, незадовго до своєї смерті, зателефонував додому зі словами, що, напевно, не повернеться.
Про нього розповіла газета .
Він загинув 21 лютого, виконуючи бойове завдання під Бахмутом. На той момент прикордоннику, старшому сержантові Олегу Володимировичу Пастухову виповнилося 48 років. У цей час, якби не було війни, зі слізьми оповідає його сестра Олеся, він би уже планував, що і коли сіятиме в себе в селі. Саме робота на землі була тим, що він любив понад усе. (Торік у березні 6 гектарів тієї землі мусили віддати в оренду, бо хазяїн поміняв трактор на автомат...)
Любив і родину: маму Раїсу Павлівну, дружину Наталю, доньку Василину, яка подарувала йому двох онуків, сина Володимира... Племінниця Ірина Богуш із сумною усмішкою каже: «Він мій хрещений, татусько. Був у нас маленький і худенький, але дуже добрий! Як приходив із війни у відпустку, зустрічала його з українським прапором і жовто-блакитними хризантемами. А одного разу голубих квітів не було, то купила фарби й пофарбувала, щоб було як слід».
Олег Володимирович часто повторював, що гордиться Україною і дуже хоче, щоб і вона ним пишалася. Певно ж, невипадково день його народження припадав на День Незалежності, 24 серпня...
У родині горюють за воїном, але і пишаються його внутрішньою силою. Він повторював, що своїх хлопців (тих, з якими здружився в АТО) самих на війні не покине. Олег Пастухов мав багато приводів лікуватися в лікарні, але й слухати про те не хотів: ковтав ліки і тримався в строю. Ще в 2014-му йому довелося навчати солдатів-новобранців копати окопи, робити бліндажі; передавав навики прикордонника молодим і дуже хотів, щоб швидше настав мир.
Був нагороджений медалями учасника бойових дій та АТО, а також медаллю ветерана війни. Олег Володимирович часто повторював, що гордиться Україною і дуже хоче, щоб і вона ним пишалася. Певно ж, невипадково день його народження припадав на День Незалежності, 24 серпня...
Зв’язок із воїном обірвався 21 лютого, а наступної ночі, розповідає його похресниця Ірина, їй наснився сон, у якому рідний дядько зі сльозами й на колінах просив, щоб вона йому допомогла – щоб знайшла його.
Ірина Богуш каже, що на той момент вони не мали про свого рідного вояка ніякої інформації: «Ми не знали нічого: ні в якій він частині, ні який її номер. Навіть довго не знали, що він під Бахмутом. Якось не питали, бо головне було одне – щоб зателефонував».
Нарешті вдалося з’ясувати, що Олег Пастухов служив у Луганському прикордонному загоні; тоді й почули страшну звістку... Мусили чекати, поки побратими заберуть старшого сержанта з поля бою, яке безперестанку обстрілювали росіяни...
Тепер родина з друзями воїна звернулася до глави держави з проханням надати захиснику звання Героя України посмертно. Допомогти вшанувати пам’ять нашого земляка таким чином може кожен із нас: потрібно підписати електронну петицію на офіційному інтернет-представництві Президента України.
Олена КАЛЕНЮК
Коментарів немає
Залишити коментар