Війна забрала життя чотирьох Героїв із Волині

У боях з російськими військами на передовій загинули ще четверо бійців з Волині: Петро Наумук, Володимир Стогній, Василь Харчук і Любомир Картишев.

Про це пишуть Суспільне і ВСН.

Василь Харчук

У Рожищенській громаді оголосили жалобу у звязку із загибеллю військовослужбовця із села Іванівка Василя Харчука. Бійцю було 42 роки.

Солдат ракетно-артилерійського дивізіону загинув 15 квітня 2025 року при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Диліївка Краматорського району Донецької області.

Любомир Картишев

Військовослужбовцю з міста Володимира Любомиру Картишеву був 21 рік. Хлопець виховувався у прийомній сім’ї з Володимира, повідомили у міській раді.

Сержант служив у війську з червня минулого року, загинув 12 квітня 2025 року внаслідок одного з російських обстрілів на передовій. Дату і місце прощання з Любомиром Картишевим сповістять пізніше.

Володимир Стогній

Студенту Волинського національного університету імені Лесі Українки, старшому лейтенанту Збройних сил України Володимиру Стогнію просять посмертно присвоїти звання Герою України.

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєстрував Олександр Проноза.

В лютому 2024 року Старший лейтенант Володимир Стогній прийняв 1 батальйон морської піхоти 37 бригади морської піхоти під своє командування. Завдяки вмілому командуванню та управлінським рішенням, батальйон утримував оборону в районі населених пунктів Костянтинополі та Улакли Донецької області, постійно відбиваючи ворожі атаки й завдаючи противнику значних втрат.

За час оборони на цьому напрямку ворог зазнав втрат - понад 300 одиниць живої сили вбитими та пораненими, а також знищено близько 25 одиниць техніки.

17 лютого 2025 року Стогній В.С. супроводжував екіпаж пілотів батальйону до нової точки відпрацювання в районі н.п. Костянтинополі, Донецької області. Прибувши на точку вильоту, Стогнієм В.С. було виявлено рух військової колони противника в кількості чотирьох АФЛБ «Тигр». Не зволікаючи, підготував особовий склад до контактного бою з противником.

Старший лейтенант разом із підлеглим військовослужбовцем здійснив 2 постріли із ручних протитанкових гранатометів АТ-4 підбивши дві бронемашини противника разом із десантом, в загальній кількості 10 військовослужбовців противника. Дві інші бронемашини з колони противника були змушені зупинити свій рух та вступити в бій маючи переважні сили.

Проте не зважаючи на велику кількість противника, а саме близько дванадцяти військовослужбовців, Стогній В.С. разом зі своїми підлеглими бійцями вогнем із кулеметів та підствольних гранатометів, знищили ще одну бронемашину противника разом із кулеметником що вів вогонь по позиції розрахунку БпЛА.

Зваживши всі ризики, захисник прицільним вогнем з автоматичної зброї, знищив трьох піхотинців що переховувалися за підбитою АФЛБ противника. Противник розуміючи, що вони мають перевагу в особовому складі, розпочали штурмові дії, району дислокації групи, яку очолював старший лейтенант.

Зрозумівши, що противник не має наміру відступати, Стогній В.С. разом з підлеглими перемістився до іншого укриття, з якого їм вдалося знищити вогнем з автоматичної зброї ще 2 противників 5 військовослужбовців противника, продовжуючи рух, засіли в одній із напіврозбитих будівель та продовжували вести активний стрілецький бій. 

Володимир короткими ривками під прикриттям своїх підлеглих дістався сусідньої будівлі в де знаходився склад з боєзапасом цій позиції. Через деякий час Стогній В.С. здійснив чотири кумулятивних постріли з РПГ-7В по напіврозбитій будівлі, в якій знаходилась жива сила противника (дистанція 200-250 метрів).

Тим самим знищивши кулеметника противника, який засів на другому поверсі будинку. Інші пʼятеро військовослужбовців противника, розуміючи, що їх наступальний потенціал знизився, вирішили відступити, продовжуючи ведення стрілецького бою.

Старший лейтенант завдяки бойовому досвіду, особисто, прицільним вогнем зміг знищити трьох противників. Як наслідок, під умілим керівництвом та професійними діями старшого Володимира було зупинено наступ ворожої колони противника та знищено особовий склад, який рухався для знищення дружньої піхоти.

Під час слідування маршрутом для повернення в підрозділ ББМ Oshkosh Стогнія В.С. був атакований ворожими FPV-дронами з кумулятивними зарядами, один з яких пропалив металеву обшивку бронемашини.

Старший лейтенант отримав важкі осколкові поранення голови та лівого плеча не сумісти з життям. Володимир Стогній проявляв високий рівень відповідальності, виконував поставлені завдання точно і вчасно, проявляв розумну ініціативу та організаторські здібності.

За виконання військового та службового обовʼязку, виявлені при цьому честь і доблесть, за особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання військового обовʼязку гідний нагородження - державною нагородою України - звання Герой України.

Свідоцтво про смерть серії І-КГ Nº372331 від 10 березня 2025, видане Нововоронцовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Петро Наумук

18-річний старший кулеметник Петро Петрович Наумук, позивний КОЛОС, загинув 11 грудня 2024 року в Донецькій області. Виконуючи бойове завдання, безпосередньо на лінії зіткнення, отримав поранення несумісні з життям.

Народився Петро 5 серпня 2006 року в с. Самари. Отримавши повну середню освіту, рік працював у Нідерландах та Польщі. Основною метою хлопця було заробити собі на амуніцію та ще певні потреби, і як тільки наближалось повноліття, він повернувся в Україну та добровольцем пішов у військо. Історію молодого Героя розповіли на сторінці «Янголи на щиті. Ратне» в інстаграмі.

Військову службу ніс у складі 20-ої бригади оперативного призначення ''Любарт'', сухопутні війська, штурмовий підрозділ, у званні старшого солдата на посаді старшого кулеметника. На свій останній вихід на «нуль» він пішов за власною ініціативою, щоб не відпускати нових хлопців у перший бій самих. Розуміючи складність та всі ризики ситуації на позиції, Петро все ж таки поставив безпеку та моральний дух своїх побратимів вище власного життя.

«Петро був дуже щирою людиною і міг знайти спільну мову з усіма. Завжди всі починання та цілі безумовно втілювались на одному подиху, по при юний вік був відданий справі до кінця. Він у будь-який момент міг допомогти та підтримати. Завжди був на позитиві та у центрі будь-яких подій. Його втрата була дуже болючою, з якою досі неможливо змиритися всім, хто його знав…» - поділився товариш Героя.

Похований воїн у рідному селі Самари.

Невимовний біль огортає серця батьків, брата та сестрички і всіх рідних, друзів, адже Петро був прикладом мужності, мудрості, щирості і мав великі наміри та плани на рідній землі. Тепер він світлим Янголом в небесному легіоні тримає наше небо!