«Хто хотів землі моєї, сам змішається із нею!», - написано на пряжці бійця Волинської тероборони Вадима

Вадим, позивний «Петрович»,  командир взводу управління артилерійської батареї, родом зі славного полкового козацького міста Ніжина.

Проте свого часу зустрів дівчину-волинянку, яка й стала його дружиною.

До 24 лютого чоловік працював у банківський сфері й ніколи раніше не тримав у руках автомат. Проте дізнавшись про широкомасштабне вторгнення він обійняв кохану та піврічного сина Тараса й не задумуючись пішов у військкомат:

«Українці споконвіку не були завойовниками. Вони були господарями. Будували, обробляли землю – й були дуже прив’язаними до неї. Але коли на цю землю зазіхав чужинець, українець відкладав усе і брав до рук шаблю – і тоді вже стережися, клятий враже! Козацький дух і усвідомлення своєї беззаперечної правоти допоможуть нам і цього разу вщент розбити ворога й здобути Перемогу!».

Кремлівська нечисть (за пособництва одного вусатого таргана) цілить по інфраструктурних об’єктах, намагаючись позбавити електро-, тепло- та водопостачання дитячі садочки, школи, лікарні, житловий фонд.

«Навіть фашисти під час Другої світової такого не робили!», – теза, яку все частіше можна почути від старших людей.

Але ми точно знаємо, що нічого у них не вийде!

Читайте також: "В України має бути така потужна армія, щоб сюди боялись навіть рипнутися", - Наталія Ариванюк