Україніці змушені були писати на парканах своїх будинків в українських містах, які деякий час були під окупацією російських військових.
Звичайні, невинні люди мали доводити, що вони мають право жити.
"Здесь живут дети", "Тут люди" — ніби крик душі з проханням піти, обійти будинок, знайти базу в іншому місці. Крик, який у більшості випадків окупанти не хотіли чути.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: "Я постійно думала, що відбувається з людьми після викрадення": історія спротиву з окупованого Херсона
.jpg)
Коментарів немає
Залишити коментар