Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам'ять мільйонів жертв голодоморів в Україні. Наймасштабнішим з них був голодомор 1932-1933 років.
Причиною голоду історики називають репресивну політику хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада.
Від Голодомору в Україні померло щонайменше 3,9 мільйона людей. Кількість жертв у всьому СРСР оцінюють у близько 7 мільйонів.
У Волинському краєзнавчому музеї вже більше 10 років діє виставка присвячена темі Голодомору.
Серед експонатів є серія Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, яка складається із загальнонаціонального тому та 18 регіональних томів, які підготовлені в регіонах, що постраждали від Голодомору 1932-1933 років в Україні: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях та в м. Києві.
До 18 регіональних томів внесено понад 13 тис. населених пунктів і включено імена 882 510 мешканців України, що померли від голоду в 1932-1933 роках.
Старший науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею Марія Філонюк зазначила, що виставка розкриває причини, саму картину та наслідки Голодомору в Україні.
«Волонтерський рух не зародився на Майдані, він був значно раніше – якраз таки в 1932-33 роках наші волиняни збирали допомогу для людей, які страждали від голоду. Цю інформацію розміщували в місцевих газетах. Може і не великими статтями, але замітки в газетах були постійно. На жаль ця допомога не приймалась, тому що радянська влада заперечувала факт Голодомору, попри те, що про нього знав увесь світ».
Окрім того, в храмах Волині та Львівщини постійно відбувались богослужіння з панахидами за померлими від голоду.
«Найважче переживали голод діти, особливо новонароджені, які просто не мали можливості вижити, а також діти, які ходили в школу чи були в притулках. Місцева сільська інтелігенція часто писала Сталіну та Петровському листи з проханням не вилучати харчі хоча б у дітей. І саме діти найчастіше ставали жертвами людоїдів – як у сім’ях вбивали власних дітей, так і сусідських. І це є підтверджено не тільки свідченнями очевидців, а й, зокрема, вироками судів у справі про вбивства».
«Людина повинна бути небайдужою до долі інших людей та робити висновки з історії, тому що вона має властивість повторюватися. Все-таки Російська Федерація є правонаступницею Радянського Союзу і ми бачимо, що агресор у нас один і той самий, що в 1932-33 роках, що зараз на сході України».
Коментарів немає
Залишити коментар