Андрій служить у стрілецькій роті одного з окремих батальйонів 100 Окремої Бригади Територіальної Оборони від самого початку широкомасштабного вторгнення.
У перші дні служби молодий чоловік одержав від побратимів позивний «Зять».
Старші бійці з підрозділу часом жартували щось на кшталт «Маю доньку підходящого віку – зятем будеш!» – так до парубка те слово і «приклеїлося».
Вдома на Андрія чекає з Перемогою величезна родина – близько ста осіб! Насамперед – четверо молодших братів і сестер, тато з мамою, дядьки та тітки, бабуся з дідусем… Звісно, кохана дівчина. А ще – 101-річна прабабуся Олена Улянівна!
Матріархиня родини добре знає, що таке війна: з Другої світової не повернувся її чоловік – прадід Андрія. Тож Олена Улянівна дуже переживає за правнука й неймовірно радіє, коли іноді бачить його під час короткострокової відпустки…
«Прабабця завжди обіймає мене і цікавиться, чи скоро Перемога», – розповідає боєць.
Читайте також: «З «крилатої піхоти» перекваліфікувалися на артилеристів»: у Волинській теробороні служать два брата
Коментарів немає
Залишити коментар