Імперія Палиці: Луцька міська рада

Свиту для своєї «політичної імперії» у радах різних рівнів олігарх Ігор Палиця почав формувати ще понад 10 років тому. Серед тих, хто зараз представляє чи лобіює інтереси олігарха або ж його політсили «За майбутнє» є багато тих, хто з ним працював ще з 2012 року. Однак є вдосталь і нових облич, які свого часу були «далекими» від Ігоря Палиці, або ж навіть були в опозиції. Та в силу тих, чи інших обставин – багатьом довелося «зректись» своїх політичних віросповідань, аби вибороти для себе «золотий квиток» у владу.

Отож, проаналізуємо те, як Ігорю Палиці вдалося «монополізувати» владу в обласному центрі Волині – Луцьку.

Про політичні трансформації групи «Приват» з партії «УКРОП» в партію «За майбутнє» ми вже детально розповідали в попередній публікації:

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ: Імперія Палиці: нардепи та один дуже впливовий помічник Ч.1

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ: Імперія Палиці: Волинська обласна рада Ч.2.

Тож цього разу детально розберемо, хто увійшов до свити олігарха Ігоря Палиці у Луцькій міській раді за нинішньої каденції.

Загалом, у 2020 році до Луцької міської ради від усіх зареєстрованих партій балотувалось 520 кандидатів. Зокрема, від партії «За майбутнє» - 42 особи (всього по області – 1600 кандидатів від цієї політсили). Таким чином партії олігарха Ігоря Палиці вдалося під час виборів 2020 року набрати у Луцьку загалом 14 966 голосів (27,8%). Це дозволило «зафрахтувати» у міській раді 13 депутатських крісел, а також поставити свого «ручного» мера.

За результатами аналізу, партія «За майбутнє» у 2020 році на виборчу кампанію витратила понад 6,1 млн. І майже половина з них – на кандидата у мери Луцька.

Щодо кандидатів, то серед 42-х заявлених від партії «За майбутнє» опинилися як політики з досвідом, так і забудовники, підприємці, лікарка та інші.

Згідно зі стратегією політтехнологів партії – першим номером у списку до Луцької міської ради став народний депутат, лідер партії «За майбутнє» Ігор Палиця. А вже другим номером – Ігор Поліщук. Його виборчу кампанію фінансували винятково за кошти партії. Більше того - вона офіційно була найдорожчою і коштувала більше, ніж кампанії всіх його опонентів разом узятих. На виборчому рахунку кандидата в мери Ігоря Поліщука було 2,7 млн грн.

 Серед фізичних осіб найбільше (по 50 тис.) перерахували Микола Дорощук, Сергій Збаражський, Наталія Олексюк та Олексій Омельченко.

Зрештою, партії «За майбутнє» вдалося поставити свою людину у крісло мера Луцька. Однак, ним виявився не Олександр Товстенюк, який вже «спіймав облизня» під час виборів у 2015 році. Тож новим мером обласного центру Волині, а радше – першим намісником Ігоря Палиці у Луцькій міській раді став саме Ігор Поліщук.

МЕР ЛУЦЬКА - ІГОР ПОЛІЩУК

Ігор Ігорович Поліщук народився 1 липня 1988 року в Луцьку. Він здобув вищу юридичну освіту, закінчивши Київський національний університет внутрішніх справ та Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Його професійна кар'єра розпочалася у 2010 році – працював помічником адвоката. З 2012 по 2017 – юрисконсультом, а згодом заступником голови правління Благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

Ігор Поліщук до посади мера мав деякі амбіції в бізнесі. Він двічі був зареєстрований підприємцем: у 2013-2016 роках, потім з невеликою перервою у 2016-2017 роках знову. Основний вид діяльності – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Також він мав 50% частки у ТОВ «Аспект права» та ПП «Волинські новини» у 2013–2016 роках.

Політичний шлях Ігоря Поліщука розпочався ще у 2013 році. Зі студентської лави він практично відразу пересів у депутатське крісло.

У червні 2013 року помер депутат Луцької міської ради Леонід Лаба. В результаті виборів в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі №10 Ігоря Поліщука обрали депутатом Луцької міської ради. Однак тоді він балотувався від Луцької міської партійної організації Соціалістичної партії України. До речі, в офіційному досьє на сторінках партії «УКРОП» та «За майбутнє» цей факт не згадується.

Щоправда, депутатською діяльністю він для своїх виборців майже нічим не відзначився. Адже по завершенню роботи у минулій каденції, судячи з опитування жителів округу, яке здійснював Район.Луцьк, більшість населення в окрузі не надто цікавилися, що зробив їхній депутат. А частина мешканців району взагалі не знала свого депутата.

Тим не менше, у 2015 році Ігор Поліщук вдруге став депутатом міської ради але вже від Волинської обласної регіональної парторганізації політичної партії «Українське Об’єднання Патріотів – «УКРОП». За результатами волевиявлення він отримав 39,44% голосів. І практично відразу – Ігор Поліщук очолив фракцію.

Після смерті мера Луцька Миколи Романюка у березні 2017-го року – Ігоря Поліщука обрали секретарем Луцької міської ради, також він автоматично став тимчасовим виконувачем обов’язків міського голови. Ігор Поліщук зі скандалом змінив на цій посаді представницю «Самопомочі» Юлію Вусенко, в тому числі завдяки формуванню нової депутатської більшості. Пропрацював на посаді до 3-го липня 2017 року, коли заявив про добровільне складання повноважень в очікуванні чергових виборів міського голови. На місце Поліщука міська рада призначила «батьківщинівця» Григорія Пустовіта, який своєю чергою взяв Ігоря Ігоровича – на посаду радника. Та саме завдяки цьому, йому вдалося стати «обличчям» міської ради. Діяльність цілого радника висвітлювала ледь не вся прес-служба Луцької міської ради. Таким чином, Григорій Пустовіт виконував формальну роль і залишався в тіні Ігоря Поліщука, якого в кулуарах почали називати «піковим вальтом».

У 2020 році, балотуючись від партії «За Майбутнє», Ігор Поліщук став 2-м номером у єдиному виборчому списку партії і 1-м номером у виборчому списку партії в територіальному виборчому окрузі №3).

У першому турі виборів за нього проголосувало 18 934 виборці (32,47% від загальної кількості), а в другому турі з Богданом Шибою – 24 355 (54,6%). Тож зрештою новим і донині діючим мером Луцька став саме Ігор Поліщук.

Персона нинішнього мера постійно оповита улесливими іміджевими публікаціями у ЗМІ, які входять до так званого «медіа-пулу» Ігоря Палиці. Однак навколо Ігоря Поліщука з великою періодичністю виникають скандали.

Ще на початку його політичної кар’єри у 2013 році Ігоря Поліщука звинувачували у роздачі виборцям соціальних карток на 100 грн в обмін на голоси. У період передвиборчої кампанії журналісти зафіксували, що він нібито роздавав виборцям соціальні картки, якими можна було розрахуватися за покупки у супермаркеті «Пакко». Натомість, просив людей проголосувати за нього 18 серпня на виборах до міськради.

У 2016 році журналісти видання «Наші гроші» з’ясували, що Ігор Поліщук не задекларував внески до статутного капіталу двох підприємств. Зокрема, у 2013-2016 роках він мав частку 50% у ПП «Волинські новини» (однойменне інтернет-видання регіону), про яку не повідомив. Також чиновник не задекларував ще один свій внесок у розмірі 150 тис. грн у ТОВ «Аспект права».

Також увагу ЗМІ та громадськості постійно привертає його декларація, в якій раз у раз виринають нові і часто сумнівні факти щодо його родини та статків.

Вітчим Ігоря Ігоровича – Володимир Поліщук у минулому був заступником начальника обласного управління МВС. Варто зауважити, що у 2014 році  Володимира Поліщука силоміць привселюдно поставили на коліна під час Майдану. Його звинуватили в «кришуванні» кримінальних схем та організації проституції на Волині. Та далі гучних гасел зі сцени і приниження – справа не дійшла. Після Революції Гідності Володимира Поліщука люстрували. Однак, у 2020 році він виграв суд про незаконне звільнення та управління МВС у Волинській області виплатило йому 577 тисяч 98 гривень компенсації.

Матір міського голови - Марія Поліщук уже тривалий час працює в Управлінні освіти Луцької міської ради.

Брат – в Територіальному сервісному центрі 0741 РСЦ МВС у Волинській області.

І ось нещодавно, з декларації Ігоря Поліщука громадськість дізналася, що він має цивільну дружину Зою Балюк, яка довгий час очолювала прес-службу мера.

Згідно з декларацією за 2024 рік, мер з матір’ю має у спільній власності квартиру в селі Зміїнець, дачу, а також дві земельні ділянки. Однак, мешкає Ігор Поліщук у квартирі площею 75,3 м.кв в селі Липини, що належить Трибощук Ірині Кузьмівні. Щоправда, за оренду мер не платить. Квартира у нього в безоплатному користуванні. Саме цю квартиру вказувала у своїй попередній декларації за 2023 рік співмешканка Ігоря Поліщука - Зоя Балюк, про яку згадували вище.

У цивільної дружини Луцького міського голови, з нерухомості лише ділянка площею 1023 м.кв. у селі Забороль, яку вона має у власності з 2009 року.

Щодо транспортних засобів, то міський голова Луцька Ігор Поліщук ще у 2023 році користувався автомобілем марки BMW 745D 2008 р.в., який належав вітчиму. Нині ж мер задекларував, що безкоштовно користується транспортним засобом Volkswagen Passat 2018 року випуску. Це авто також належить його вітчиму Володимиру Поліщуку, який придбав його у серпні 2024 року за 635 500 грн.

Співмешканка мера – Зоя Балюк має у власності AUDI Q5 2018 року випуску, яку придбала у 2020 році за 800 400 грн

Загалом, зарплата мера становить 1 013 275 грн на рік. Попри це, Ігор Поліщук з цивільною дружиною мають непогані заощадження. Так, міський голова Луцька у готівці зберігає 51 000 доларів США та 200 000 грн. Ще 132 126 грн він тримає на рахунку АТ КБ «ПриватБанк». Співмешканка міського голови Луцька – Зоя Балюк тримає у готівці 140 000 грн і ще 55 489 грн – на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк».

Поглянувши на таку декларацію «цивільного подружжя» – усі запідозрили конфлікт інтересів. Проблема в тому, що Ігор Поліщук довгий час хоч і перебував у стосунках та навіть жив з Зоєю Балюк – обіймав посаду мера, а отже  – був її безпосереднім керівником і приймав рішення про її преміювання. Однак, попри публікації у ЗМІ – контролюючі органи так і не взялися за розслідування цієї справи.

ОТОЖ: депутатський корпус, або так звана «свита Палиці у мерії Луцька»

1. Безпятко Юрій Володимирович

Юрій Безпятко народився 7 червня 1975 року. Освіта вища, закінчив Волинський державний університет та Луцький національний технічний університет. Кар'єру розпочав у 1995 році як робітник, а згодом працював на посадах сторожа, комерційного агента та менеджера з реклами у редакції газети «Віче», рекламно-інформаційному агентстві «Наш час» та редакції газети «Волинь».

У 2015 році був обраний депутатом Луцької міської ради від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП». На місцевих виборах 2020 року балотувався та став депутатом від політичної партії «За Майбутнє». З 1 грудня 2020 року обіймає посаду секретаря Луцької міської ради.

У 2018 році мав конфлікт з учасниками АТО через перерозподіл коштів з реабілітаційного центру на потреби школи, що викликало обурення ветеранів.

З об’єктів нерухомості посадовець у декларації вказав житловий будинок (41,2 м2) та чотири земельні ділянки (1200 м2, 30 413 м2, 1200 м2, 2068 м2) в селі Боратин Луцького району. Також він має частку в квартирі у Луцьку. Водночас Алла Безпятко володіє квартирою в Луцьку (110,7 м2), яку вона придбала у 2018 році за пів мільйона гривень, а також автомобілем Audi Q7 2016 року випуску, який вона купила у 2021 році за 469 200 грн.

2. Бондар Віталій Олексійович

Віталій Бондар народився 21 червня 1984 року. Його освіта охоплює два напрями: історичний (Волинський державний університет) та юридичний (Одеська національна юридична академія). Професійний шлях розпочав у 2006 році як учитель історії та правознавства в Іваничівському районі. Згодом, з 2013 по 2018 рік, працював учителем у Луцькому НВК №9. У 2018 році був призначений директором Луцького ліцею №27. З липня 2021 року, після перемоги в конкурсі, він очолив департамент освіти Луцької міської ради. За свою викладацьку діяльність у 2016 році був відзначений почесною грамотою Верховної Ради.

У політику Віталій Бондар прийшов як позапартійний кандидат, але згодом приєднався до політичної партії «За Майбутнє». На місцевих виборах 2020 року був обраний депутатом Луцької міської ради. З 2020 року він також очолює постійну комісію з питань соціального захисту, охорони здоров'я, освіти та інших соціальних сфер.

Скандал із закупівлями та незадекларованим автомобілем. Він має дві взаємопов'язані частини:

Закупівлі молочних продуктів: Наприкінці січня 2025 року департамент освіти, який очолює Бондар, потрапив під слідство через тендери на закупівлю молочних продуктів для дитячих садків. Було виявлено, що департамент постійно обирав найдорожчі пропозиції, імовірно, «заточені» під «своїх» людей та «свої» фірми, що могло призвести до втрати близько 6 мільйонів гривень бюджетних коштів.

Незадекларований автомобіль Audi Q7: Одночасно зі скандалом про закупівлі, Віталія Бондаря почали помічати за кермом нового автомобіля Audi Q7 2018 року, який, за оцінками, коштує понад 1,6 мільйона гривень. Ця автівка не була вказана в його декларації за 2024 рік. Автомобіль був зареєстрований на його тестя, вчителя історії, який не мав достатніх офіційних доходів для такої покупки. Це викликало підозри, що автомобіль був придбаний на кошти, отримані, можливо, від корупційних схем, пов'язаних із закупівлями. Бондар заперечував, що користувався автомобілем у 2024 році, щоб уникнути обов'язку його декларування, попри докази у вигляді його власних публікацій у соцмережах. Його тесть заявив, що придбав автомобіль, відкладаючи гроші все життя. Однак, згідно з офіційними даними, доходи родини Бондаря були недостатніми для такої покупки.

3. Дацюк Юлія Миколаївна

Юлія Дацюк народилася 20 грудня 1980 року в Луцьку.  Вона має дві вищі освіти: за спеціальностями «Фінанси» та «Правознавство».

Професійний шлях Юлії Дацюк розпочався у 2004 році. Вона працювала на різних посадах у банківському та страховому секторах, зокрема в «Брокбізнесбанку», «Банку «Фінанси та кредит» та «УкрСиббанку», де обіймала посади від касира-бухгалтера до начальника відділення. У 2013-2016 роках була бухгалтером у приватного підприємця. З 2015 по 2017 рік працювала головним менеджером у соціальній сфері в Благодійному фонді Ігоря Палиці «Тільки разом». Після цього перейшла на державну службу, обіймаючи посаду начальниці відділу розвитку туризму Луцької міської ради, а згодом — заступниці директора департаменту економічної політики.

Політичну кар'єру Юлія Дацюк розпочала у 2015 році, коли була обрана депутаткою Луцької міської ради від партії «Українське об’єднання патріотів - УКРОП». З 2017 року стала штатною радницею Луцького міського голови. На місцевих виборах у 2020 році її обрали депутаткою Луцької міської ради вже від політичної партії «За Майбутнє», що свідчить про її партійну приналежність до команди Ігоря Палиці. Це підтверджує і її попередня робота в його фонді.

4. Дуда Микола Григорович

Микола Дуда, народжений у 1957 році, має вищу освіту та значний досвід у фінансовому секторі. З 1979 року він працював на керівних посадах у різних банках, зокрема в Держбанку, Агропромбанку та «ІНДЕКС-БАНКУ».

З 2012 року його кар'єра тісно пов'язана з будівельним бізнесом. Він є директором кількох компаній, що входять до орбіти будівельної групи «Єврохолдінг», зокрема ТОВ «КристалБуд», ТОВ «ЖК Яровиця» та ТОВ «ЖК Дрім Таун». Також він є співзасновником ТОВ «Глобус Істейт» та власником значного пакету акцій в АТ «Рівненський центральний універмаг».

Політична кар’єра Дуди розпочалася ще в Горохові, де він був депутатом міської та районної рад. Після невдалої спроби потрапити до Волинської обласної ради у 2006 році, він був обраний депутатом Луцької міської ради у 2020 році від партії «За Майбутнє», ставши членом комісії з питань земельних відносин.

Основний скандал, пов'язаний з Дудою, полягає у можливому конфлікті інтересів. Журналістські розслідування виявили, що він використовував свій депутатський мандат для лобіювання інтересів «Єврохолдінгу». Зокрема, у 2022 році він голосував за зміну цільового призначення земельної ділянки, яка пізніше була використана його ж компанією для будівництва. Крім того, у 2024 році він підтримав рішення для іншої фірми з орбіти «Єврохолдінгу», що, на думку експертів, є порушенням закону «Про запобігання корупції».

Додатковим скандалом є його фінансові операції. Перед виборами 2020 року Дуда пожертвував партії «За Майбутнє» один мільйон гривень. Однак, ці витрати не були вказані в його декларації, попри те, що його офіційний дохід за той рік був значно меншим за суму пожертви. Це викликало підозри у приховуванні інформації.

5. Кравчук Роман Петрович 

Роман Кравчук, народжений у 1986 році в Луцьку, здобув вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства» у Луцькому національному технічному університеті.

Професійний шлях Романа Кравчука поєднує бізнес, релігійну діяльність та державну службу. У 2008 році він заснував ТОВ «Імперія Луцьк», але згодом його кар'єра набула іншого спрямування. Він працював автоінструктором та викладачем ПДР. З 2007 року активно займався релігійною діяльністю: очолював молодіжне служіння Євангельських християн-баптистів у Волинській області та по Західній Україні. Наразі він є пастором церкви Євангельських християн-баптистів «Луцька Біблійна Церква» та працює економістом у комунальному підприємстві «Луцькспецкомунтранс».

У період з 2010 по 2020 роки він був помічником народного депутата України Павла Унгуряна, що стало його першим значним кроком у політику. Цей досвід, а також його зв'язки з релігійною громадою, сприяли його обранню депутатом Луцької міської ради у 2020 році від партії «За Майбутнє». У 2024 році він очолив фракцію цієї партії в міській раді.

Згідно з декларацією за 2024 рік, Роман Кравчук мав низький річний дохід (трохи більше 83 тис. грн), тоді як його дружина не мала доходу. Однак, подружжя задекларувало значні грошові заощадження готівкою — понад 2,8 мільйона гривень, що викликало багато питань.

Ще один скандал пов'язаний з поїздкою Романа Кравчука та міського голови Ігоря Поліщука до США на Національний молитовний сніданок (National Prayer Breakfast) за участю президента США та інших посадовців.

У міській раді заявили: депутат і мер Луцька офіційно перебували у відрядженні в місті Вашингтон з 31 січня до 9 лютого. Більше того запевнили, що з бюджету ані на поїздку, ані на участь у Національному молитовному сніданку за участю президента США Дональда Трампа, ані на інші заходи жодної копійки не витратили.  Роман Кравчук наголосив - громадських грошей на поїздку не брав:

«Переліт у дві сторони нам обійшовся у 1280 доларів, а реєстраційний внесок – 650 доларів. Приймаюча сторона також покривала витрати на наше перебування там – це частково організація Українського тижня, і наші знайомі, які там проживають. У «Спецкомунтрансі» я пішов у відпустку за власний рахунок, і ніяких відрядних нізвідки ніхто з нас не брав. Бо треба їхати, братися за розвиток громади».

Тож офіційно поїздка відбулася за власні кошти та за підтримки американської сторони, без витрат з міського бюджету.

6. Курілін Ігор Анатолійович

Ігор Курілін, народжений у 1973 році, має вищу освіту та військовий досвід, здобутий у Львівському військовому ліцеї та Вольському вищому військовому училищі тилу. З 1998 року він активно займається підприємницькою діяльністю.

Свій шлях у підприємництві Ігор Курілін розпочав у 1998 році як фізична особа-підприємець. Він швидко зрозумів потреби місцевого ринку. Цей шлях почався з невеликого складу та обмеженого асортименту товарів, але стрімко розвивався.

У 2002 році він став власником і керівником приватного підприємства «Дельта», яке, разом з іншими його компаніями, перетворилося на одного з провідних дистриб'юторів продуктів харчування в регіоні. За перші п'ять років роботи компанія розширила свій автопарк з двох до п'ятнадцяти вантажівок і збільшила складські приміщення втричі. У 2010 році він також очолив волинську філію ПП «Фірма «Сомгіз», а у 2019 році – заснував і очолив ТОВ «Акцент Плюс».

Зараз бізнес Ігоря Куріліна відомий широким асортиментом напоїв і продуктів. Компанія працює з магазинами різного формату, від невеликих крамниць до супермаркетів. Саме йому належить мережа алкогольних маркетів «Акцент».

Ігор Курілін почав свою політичну кар'єру з місцевого рівня. У 2016 році його обрали депутатом Княгининівської сільської громади від політичної партії «УКРОП». Також він є членом громадської організації «Волонтерський центр «Серце патріота».

У 2020 році він змінив партійну приналежність, балотувавшись до Луцької міської ради від партії «За Майбутнє». За результатами голосування він був обраний депутатом. З 2020 року Ігор Курілін є членом постійної комісії Луцької міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів.

7. Лєщинська Оксана Петрівна

Оксана Петрівна Лєщинська народилася 10 грудня 1970 року в Луцьку. Вона має дві вищі освіти: першу здобула у Вінницькому медичному університеті за спеціальністю «Педіатрія» (1988-1995), а другу — у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки за фахом «Менеджмент» (2018-2019). Має вищу кваліфікаційну категорію як педіатр і фахівець з організації охорони здоров'я.

Кар'єра Оксани Лєщинської тісно пов'язана з медициною та управлінням. Після інтернатури вона працювала лікаркою-неонатологом у Луцькій центральній районній лікарні, а потім міським педіатром управління охорони здоров’я Луцької міської ради. З 2007 по 2009 рік працювала старшим медичним представником у фармацевтичній компанії. З 2009 року вона обіймає керівні посади у Луцькій міській дитячій поліклініці, спочатку як головна лікарка, а з 2018 року – як директорка. Також з 2002 по 2008 рік керувала громадським об'єднанням «Допоможемо собі».

Політичний шлях Оксани Лєщинської почався з декількох спроб стати депутаткою Луцької міської ради. У 2010 році вона балотувалася від партії «За Україну», а у 2015 році – від партії «Наш край», але не була обрана.

На місцевих виборах 2020 року вона успішно пройшла до Луцької міської ради у списках політичної партії «За Майбутнє». З 2020 року вона є членкинею постійної комісії міської ради, що відповідає за питання соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури та мови.

8. Майборода Вікторія Марківна

Вікторія Марківна Майборода народилася 5 березня 1974 року в Луцьку. Вона має три вищі освіти: історичну (1997), економічну за спеціальністю «Облік і аудит» (1999) та магістра публічного управління (2020).

З 1992 року Вікторія Майборода розпочала свою кар’єру в органах місцевого самоврядування, послідовно обіймаючи різні посади у виконавчому комітеті Луцької міської ради. Її шлях пролягав від інспекторки-спеціалістки до начальниці відділу бухгалтерського обліку та звітності в управлінні соціального захисту населення. З червня 2017 року вона очолила департамент соціальної політики Луцької міської ради.

Вікторія Майборода є депутаткою Луцької міської ради 8-го скликання. На місцевих виборах 2020 року вона балотувалася від політичної партії «За Майбутнє». Вона не була обрана безпосередньо за результатами голосування, але отримала депутатський мандат замість народного депутата Ігоря Палиці, який відмовився від місця в міській раді. З 2020 року вона є членкинею постійної комісії міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів.

Діяльність Вікторії Майбороди супроводжувалася кількома резонансними історіями. Так у 2016 році, будучи бухгалтеркою департаменту, вона видала своїй матері довідку про зарплату для перерахунку пенсії. У довідці була вказана сума, яка, за даними журналістського розслідування, значно перевищувала середню зарплату рядових працівників і навіть зарплату керівника департаменту на той час. Вже у 2017 році Вікторія Майборода втрапила в новий скандал – її звинуватили в побитті чоловіка в торговому центрі «Порт-Сіті». За словами потерпілого, вона нанесла йому удари, тоді як сама Майборода стверджувала, що лише намагалася затримати його. Розслідування цієї справи було тривалим, і, за даними журналістів, обвинувачена сторона намагалася затягнути процес. Окрім цього колишня голова профспілки Галина Новоселецька заявила, що Вікторія Майборода, очоливши департамент, створила несприятливу атмосферу та нібито «виживала» неугодних працівників. Також у вересні 2020 року Вікторія Майборода стала учасницею ДТП.

9. Разумовський Андрій Русланович

Андрій Русланович Разумовський народився 4 жовтня 1984 року в Луцьку. Він має дві вищі освіти: першу за спеціальністю «Менеджмент організації» (2008), другу – за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» (2012).

Свій професійний шлях Андрій Разумовський розпочав у 2004 році на ЗАТ «Луцький домобудівельний комбінат», що належить його батькові Руслану Вайману. У 2007 році він заснував ТзОВ «Ікарбуд», яке займалося продажем будівельних матеріалів. Це стало початком його підприємницької діяльності, що згодом розширилася до створення низки компаній, зокрема:

• ПП «Будівельна компанія «Інвестор» (з 2013 року) – ключова компанія, що спеціалізується на будівництві житлових комплексів («Супернова», «Юпітер», «Оріон», «Сіріус», «Струмочок», «Парковий квартал»).
• ТОВ «Бетон Брук Сервіс» (перейменований «Ікарбуд») – виробництво виробів із бетону.
• ПП «Західноукраїнська торгова компанія» – продаж цементу.
• ТОВ «Інвестор Трейд» та інші обслуговуючі кооперативи і фонди.

У 2021 році Андрія Разумовського було обрано регіональним представником Конфедерації будівельників України на Волині.

Андрій Разумовський має досвід депутатської роботи в Луцькій міській раді, будучи обраним вже у двох скликаннях. Його перша політична кампанія відбулася у 2010 році, коли він пройшов до ради від партії «Сильна Україна». Пізніше він приєднався до фракції Партії регіонів, але вийшов з неї у 2014 році. Однак, за даними Руху «ЧЕСНО», під час роботи в Луцькраді у 2010-2015 роках Андрій Разумовський був "прогульником".

На місцевих виборах у 2020 році Андрій Разумовський балотувався до Луцької міської ради від політичної партії «За Майбутнє».

Він був у виборчих списках під 3-м номером у єдиному списку та під 1-м номером у своєму територіальному виборчому окрузі №5. За результатами голосування він був обраний депутатом. Після обрання він очолив постійну комісію міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів.

Сім’я Разумовських є однією з основних фінансових донорів партії «За Майбутнє». За даними Руху «ЧЕСНО», вони пожертвували партії щонайменше 3,5 мільйона гривень. Це фінансування, ймовірно, було інвестицією у виборчу кампанію Ігоря Поліщука, кандидата на посаду Луцького міського голови.

Таким чином, політична діяльність Разумовського включала перехід від однієї партії до іншої, і його співпраця з партією «За Майбутнє» підкріплювалася значними фінансовими внесками.

У ЗМІ висловлювалися припущення, що його депутатство може бути пов'язане з вигодою у виграші тендерів. Сам Разумовський заперечує це, заявляючи, що його компанії успішно беруть участь у тендерах понад 15 років, пропонуючи конкурентні ціни завдяки власному виробництву.

10. Степанюк Оксана Миколаївна

Оксана Миколаївна Степанюк — кандидат технічних наук, доцент, академік та громадська діячка. Народилася в селі Богушівка Луцького району.

Оксана Степанюк здобула кілька вищих освіт, зокрема в Луцькому філіалі Львівського політехнічного інституту, Київському національному економічному університеті та Тернопільській академії народного господарства. У 1999 році вона захистила дисертацію і отримала науковий ступінь кандидата технічних наук. З 2007 року обіймає посаду першої проректорки Волинського інституту економіки та менеджменту.

Вона також є активною громадською діячкою, очолюючи громадську організацію «Центр освіти «Університет третього віку» та будучи головою оргкомітетів низки міжнародних і всеукраїнських фестивалів та форумів. У 2018-2020 роках була членом Громадської ради при Луцькому міському голові.

У 2015 році Оксана Степанюк балотувалася до Волинської обласної ради від ВО «Батьківщина», але не була обрана. На місцевих виборах 2020 року вона стала депутаткою Луцької міської ради від політичної партії «За Майбутнє». Степанюк пройшла до ради замість Ігоря Поліщука, який був обраний Луцьким міським головою.

Наразі вона є членкинею постійної комісії міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів.

11. Тарасюк Олег Миколайович

Олег Миколайович Тарасюк народився 29 березня 1979 року в Луцьку. Його освіта включає середню технічну, здобуту у ВПТУ №9, та вищу юридичну, отриману у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Трудову діяльність розпочав у 1997 році, пройшовши військову службу. Пізніше працював заступником директора та юрисконсультом в ТОВ «ВОЛИНЬІНДУСТРІЯ». З 2006 року Тарасюк займається підприємницькою діяльністю. Він був засновником та керівником таких компаній, як ТОВ «Терра-Капітал», ТОВ «Лайк-Ленд» і ТОВ «Захід-Риба». З 2016 року є співвласником рекламної компанії «Аполлінарія» разом з дружиною Наталією Никитюк-Тарасюк, дочкою ексдепутата Луцької міськради Володимира Никитюка.

Хоча Олег Тарасюк є безпартійним, його політична діяльність пов’язана із кількома партіями. У 2010–2015 роках він був помічником депутата Луцької міськради Володимира Никитюка. У 2014 році Тарасюк був кандидатом на посаду заступника голови Волинської облдержадміністрації від партії «Удар», але зняв свою кандидатуру через критику громадськості.

На місцевих виборах 2020 року він був обраний депутатом Луцької міської ради від політичної партії «За Майбутнє». Наразі він працює у складі постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру.

12. Ткачук Євгеній Євгенович

Євгеній Євгенович Ткачук народився 7 квітня 1970 року в Луцьку. Його освіта включає навчання у Волинському державному університеті імені Лесі Українки та Львівському політехнічному інституті.

Ткачук розпочав свою кар’єру підприємця у 1993 році. З 2007 року він займає посаду директора ПП «Автоцентр Плюс», що надає послуги з ремонту та обслуговування автомобілів.

Євгеній Ткачук також має великий досвід у місцевій політиці, будучи депутатом Луцької міської ради трьох скликань поспіль з 2010 року. Однак його політична приналежність дуже мінлива. Так, у 2010 році він став депутатом від партії «Сильна Україна», очоливши фракцію. З 17 серпня 2011 року був членом депутатської групи «Рідне місто», 29 лютого 2012 року очолював її. Був помічником на громадських засадах депутата Верховної Ради України 8-го скликання Дмитра Лубінця.

У 2015 році вступив до партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», був обраний депутатом Луцької міської ради і очолив Луцьку міську організацію політсили.

У лютому 2017 року вирішив покинути партію і приєднався до більшості, що сформувалася навколо партії «УКРОП». Зокрема, пристав на пропозицію щодо заміни тодішньої секретарки ради Юлії Вусенко та частини посадовців з команди ексмера міста Миколи Романюка.

Євгеній Ткачук очолював постійну комісію Луцької міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру. У червні 2018 року склав повноваження голови.

На місцевих виборах 25 жовтня 2020 року балотувався у депутати Луцької міської ради в списках політичної партії «За Майбутнє» (16-й номер у єдиному списку, 1-й номер у виборчому списку партії в територіальному виборчому окрузі №1). За результатами голосування отримав 813 голосів і був обраний депутатом Луцької міської ради. Він є членом постійної комісії міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру.

Кар'єра Євгенія Ткачука супроводжувалася кількома гучними скандалами. Так, у 2013 році, будучи депутатом, він проголосував за продовження оренди землі під магазинами свого сина. Сам Ткачук стверджував, що не знав про заборону таких дій, але отримав попередження від прокуратури. Згодом, у 2018 році стало відомо, що родичі Ткачука, зокрема дружина його брата, володіють земельною ділянкою в парку 900-річчя Луцька, яка, ймовірно, була виділена незаконно. За словами самого депутата, він допомагає родичам будувати на цій ділянці будинок.

Та найбільш гучний скандал навколо персони Євгенія Ткачука вибухнув у лютому 2019 року. Депутата затримали під час спроби дати хабар посадовцю Держпраці, щоб уникнути штрафу за нелегальних працівників.

Хоча пізніше суд закрив адміністративну справу, кримінальна справа про хабарництво продовжувалась, і йому загрожувало позбавлення волі.

Зрештою, у 2022 році він вступив до лав БОР «Луцьк», а згодом, той поготів – подався на війну виконувати таємні спецзавдання у складі спецпідрозділу секретних служб (чи то ГУР, чи СБУ, чи МінОборони). Через це – частенько пропускав засідання сесії Луцької міської ради, та від зими – з невідомих причин він повернувся до своєї політичної кар’єри.

13. Шкльода Катерина Олександрівна

Катерина Олександрівна Шкльода народилася 16 липня 1987 року в місті Кустанай, Республіка Казахстан. Вона здобула вищу освіту в галузі екології у Луцькому національному технічному університеті та Волинському національному університеті імені Лесі Українки, а також має диплом фінансиста.

Катерина Шкльода має різноманітний професійний досвід, включаючи роботу в державному та громадському секторах. Вона працювала на різних посадах у Луцькому міському центрі зайнятості та Луцькій міській раді, зокрема як заступниця директора департаменту сім’ї, молоді та спорту. З 2020 року вона була заступницею, а пізніше стала головою правління Благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом»», де займається реалізацією соціальних проєктів та волонтерською діяльністю.

Катерина Шкльода є безпартійною. Проте, її політична діяльність пов'язана з партією «За Майбутнє». У 2015 році вона балотувалася до Луцької міської ради від «Партії Зелених України». На місцевих виборах 2020 року вона була обрана депутатом Луцької міської ради від «За Майбутнє» і увійшла до складу постійної комісії з питань міжнародного співробітництва, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, інформаційної політики, молоді, спорту та туризму.

Катерина Шкльода активно займається громадською діяльністю. Вона була регіональним менеджером програми «Активні громадяни» від Британської ради в Україні. Також вона є керівницею громадської організації «Лабораторія змін». З початком повномасштабного вторгнення Росії, її діяльність у благодійному фонді набула іншого значення, зосередившись на допомозі військовим та переселенцям.

ДАЛІ БУДЕ…