Імперія політика та олігарха Ігоря Палиці у Волинській обласній раді почала формуватись та зростати ще задовго до посади очільника Волинської обласної ради та заснування партії «За майбутнє».
Він був депутатом шостого скликання Верховної Ради (від блоку «Наша Україна – Народна Самооборона»), депутатом сьомого скликання (безпартійний) та депутатом восьмого скликання (БПП). Згодом його призначили на посаду голови Одеської обласної державної адміністрації, яку він очолював з 2014 по 2015 рік.
У 2015 році Ігор Палиця балотувався до Луцької міської та Волинської обласної рад 7 скликання під номером 1 у списку від партії «УКРОП», у якій був членом політради.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Імперія Палиці на Волині: нардепи та один дуже впливовий помічник
*****
Цей політичний проект виник на початку вторгнення російської федерації в Україну. Партію «УКРОП» на піковій патріотичній хвилі створювали з числа тих, хто переймався долею України: воїнів АТО, добровольців, військових та волонтерів. Після Революції Гідності – Верховну, обласні та місцеві ради на місцях наповнив новий клас патріотів, які мали докорінно змінити систему управління країною. Однак, за даними політекспертів – фінансування партії «УКРОП» у великій мірі стояло за групою «Приват» Ігоря Коломойського.
В результаті під час виборів у 2015 році партія «УКРОП» , що дало їй 17 мандатів у Волинській обласній раді.
А загалом по Україні, кандидати в обласні ради від «УКРОПу» набрали тоді на місцевих виборах лише 8%.
Ігоря Палицю у 2015 році також обради депутатом, а згодом – головою Волинської обласної ради.
Однак, за період роботи на посаді він відзначився тим, що впродовж 2016-2017 років більшість свого робочого часу проводив за кордоном і зокрема - у Швейцарії. Фактично політика під час роботи в облраді можна було зустріти лише на сесіях та у соцмережах. Натомість, більшу частину свого робочого часу той проводив за кордоном. впродовж 2016-го року 153 дні був поза межами України, а за неповних 9 місяців 2017-го року – 185 днів.
ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ: Мільйони в дивідендах, готівка в доларах: що задекларував Ігор Палиця
В одному з інтерв’ю столичним медіа свого часу Ігор Палиця наголошував: партія «УКРОП» відіграла свою роль у той час, оскільки згуртувала навколо себе людей.
Та через 4 роки політичний проект «УКРОП» згас, оскільки наприкінці 2019 року зупинилось фінансування. Однак, на обрії засвітились нові парламентські та місцеві вибори. Тому, група «Приват» до якої мав і має відношення Ігор Палиця – розпочала підготовку. Наступним етапом стало формування нової політсили.
«Українську політичну партію «УКРОП», засновану 2015 року, не можна реанімувати чи перейменувати. «УКРОП» був вимогою того часу, коли він був створений. Це 2015 рік, розпал агресії Російської Федерації на сході країни, великий ризик нападу на Одесу, на південь України. «УКРОП» - це музей. Це те, про що треба пам’ятати. Що не можна закривати і не треба перейменовувати», - заявив Ігор Палиця в інтерв’ю .
Тож на обрії замайоріла фіолетово-зеленими кольорами партія «За майбутнє».
*****
Нині у Вікіпедії про цей політичний проект можна знайти таку інформацію про цю політичну силу:
«За майбутнє» — , фінансована українським олігархом . Зареєстрована 18 липня 2008 року як «Україна майбутнього». 20 травня 2020 року змінила назву на «За майбутнє». Зрештою, у травні 2020 року депутати із парламентської фракції , яка складалась з 22 обранців, заявили про створення однойменної партії на чолі з , шляхом перейменування партії «Україна майбутнього».
Він відразу заявив, що партія «За майбутнє» планує створити базисну економіку. Однак до початку виборчої кампанії – ніхто навіть не натякнув яким чином саме ця політсила буде створювати саме ту славнозвісну «базисну економіку».
ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ: Ігор Палиця - серед нардепів, які торік найбільше розбагатіли
Зрештою, установчий з'їзд партії відбувся 20 травня 2020 року.
Варто зауважити, що у березні 2020 року партія отримала єдиний внесок за перший квартал року від компанії, пов'язаної з групою українського олігарха ». Водночас Ігор Палиця довгий час запевняв, що до нової партії «За майбутнє» бізнесмен Ігор Коломойський немає жодного стосунку.
На думку Олексія Роговика з громадського руху , партія «За майбутнє» є попередньої партії Ігоря Коломойського — , фінансування якої припинилось ще наприкінці 2019 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як волинські нардепи працювали у Верховній Раді у 2024-му
У 2020 році партія «За майбутнє» заявляє про участь у місцевих виборах.
*****
Під час місцевих виборів 2020 року партія «За майбутнє» висунула близько 1600 кандидатів до рад різних рівнів Волині. Серед них і 42 кандидати до Луцької міської ради та 64 – у Волинську обласну раду. Варто зауважити, що обласна рада складається з 64 обранців, тож апетити у партії «За майбутнє» з самого початку були очевидні – максимально заповнити орган влади своїми представниками.
Очолив списки кандидатів – нардеп Ігор Палиця. Головою Волинського обласного осередку партії стала народна депутатка Ірина Констанкевич. А от до списку – потрапили окрім народних депутатів України - діючі депутати місцевих рад, медики, освітяни, митники, управлінці та службовці, яких поза очі вже почали називати – поплічниками Палиці, а саму партію «За майбутнє» у соцмережах та ЗМІ нарекли партією «Майбах».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рейтинг партії «За Майбутнє» Ігоря Палиці – 0,6% – опитування
На виборах до Волинської обласної ради у 2020 році за кандидатів від політичної партії «За майбутнє» проголосувало загалом 98 883 виборці, що дозволило політсилі отримати 22 депутатські мандати з 64-х. Це дало можливість «фіолетовим» сформувати політичну більшість у раді.
Таким чином, у Волинській обласній раді почав формуватись новий клас «Імперії Палиці». Так, депутатами від політичної партії «За майбутнє» у 2020 році стали:
1. Володимир Бондар. За результатами волевиявлення у 2020 році набрав 2067 голосів, пожертвувавши партії «За майбутнє» офіційно лише 4 700 грн. Володимир Бондар у 2002 році був обраний депутатом Верховної Ради України, а у 2005 році після гучної Помаранчевої революції був призначений головою Волинської ОДА та радником Президента України Віктора Ющенка. У 2016–2019 роках Бондар обіймав посаду заступника, а потім виконувача обов’язків голови Державного агентства лісових ресурсів України. Також він двічі ставав депутатом Волинської обласної ради, у 2006 та 2015 роках. Володимир Бондар змінював партійні уподобання, співпрацюючи з кількома політичними силами. На початку своєї політичної кар'єри він очолював Волинську обласну організацію партії "Реформи і порядок". Після цього він перейшов до "Народного союзу Наша Україна", за списком якої був обраний до Волинської облради. У 2008 році Бондар став головою Волинської обласної організації "Єдиного Центру", а у 2013-2014 роках був координатором громадської організації "Третя Українська Республіка". На виборах 2015 року балотувався від Блоку Петра Порошенка "Солідарність" та зрештою – примкнув до політсили Ігоря Палиці «За майбутнє».
Значна частина бізнесу Володимира Бондаря пов'язана з його родиною. Його дружина Світлана та донька Ольга є співвласницями кількох підприємств, зокрема ТОВ «Рентленд груп», яке займається видобутком піску, та ТОВ «Волинська ягідка», що спеціалізується на вирощуванні ягід. З бізнесом родини Бондаря пов'язані й скандали. Зокрема, у 2021 році прокуратура закрила кримінальну справу щодо ТОВ «Волинська ягідка» за несанкціоноване використання водних ресурсів, яке могло спричинити обміління озера Світязь. Також ТОВ «Рентленд груп» опинилося в центрі уваги через плани розширити видобуток піску, що супроводжувалося непрозорими громадськими слуханнями. Ці скандали викликали питання про можливий конфлікт інтересів, враховуючи, що Володимир Бондар раніше очолював Держлісагентство, яке контролює лісові ресурси.
2. Анатолій Бусько. За нього проголосувало 3356 виборців. Він був одним із спонсорів виборчої кампанії партії, внісши 125 тисяч гривень до виборчого фонду партії. Анатолій Федорович Бусько народився 10.01.1972 року в с. Брониця Камінь-Каширського району Волинської області. Після служби в армії (1990-1992) працював водієм у Камінь-Каширському держлісгоспі. У 2000 році розпочав підприємницьку діяльність. З 2002 року є директором ТзОВ «ДОФ Арбо», а з 2004 року — директором за сумісництвом спільної українсько-італійської фірми «Арсіл». У 2020 році очолив ТОВ «КаміньБуд». Анатолій Бусько демонструє еволюцію своїх партійних прихильностей, що може свідчити про пошук більш відповідної для себе політичної платформи або про зміну політичної кон'юнктури. Він розпочав свою політичну кар'єру на місцевому рівні, послідовно обираючись до рад різних рівнів. Так, він був двічі депутатом Камінь-Каширської міської та Волинської обласної ради і зокрема – від ВО «Батьківщина». У 2020 році відбувається зміна політичної приналежності Буська. На місцевих виборах він балотується від партії «За Майбутнє» і знову обирається депутатом Волинської обласної ради. Депутат обласної ради Анатолій Бусько став заслуженим будівельником України. Відтак, удостоєний Анатолій Федорович й державних нагород від попереднього президента Петра Порошенка. За вагому підтримку учасників антитерористичної операції у 2016 році його відзначили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня». Тоді ж він отримав і медаль «За жертовність і любов до України» від патріарха Філарета.
3. Ірина Горавська. За неї проголосувало лише 553 виборці. Ірина Горавська є відомою медичною діячкою, адже з грудня 2019 року є очільницею КП «Волинський обласний перинатальний центр». Її професійна кар'єра пов'язана з Луцьким пологовим будинком, де вона працювала санітаркою та лікарем акушер-гінекологом. З 2015 року очолювала пологове відділення №1. Незважаючи на те, що Ірина Горавська є безпартійною, у 2020 році її було обрано депутатом Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє». Вона є членкинею фракції «За Майбутнє» та обіймає посаду голови постійної комісії з питань соціального захисту населення, охорони здоров'я, материнства та дитинства. У 2022 році Ірина Горавська отримала звання «Заслужена лікарка України» за свою багаторічну професійну діяльність.
4. Іван Киричик. За нього проголосувало 1595 виборців. Іван Миронович Киричик з села Карасин Маневицького району. Майже вся його кар'єра пов'язана з підприємством ДП «Волиньторф». Він пройшов шлях від начальника дільниці по видобутку торфу до директора. У проміжку він також обіймав посади заступника директора, головного інженера та першого заступника директора. Також Іван Киричик працював технічним директором у ТОВ «Рівне-Енерго-Альянс». І з 2012 року є керівником Організації роботодавців Маневицького району. Хоча Іван Киричик є безпартійним, він активно бере участь у політичному житті регіону і здебільшого – в ногу з політсилами Ігоря Палиці. Так, й у 2015 році він був обраний депутатом Волинської обласної ради 7-го скликання від політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП». А вже у 2020 рік знову обраний, але вже від партії «За Майбутнє». В обох скликаннях він є членом постійної комісії з питань промисловості, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного комплексу, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства, що підтверджує його фокус на питаннях індустрії та інфраструктури.
5. Віктор Козак. За нього проголосувало 1882 виборці. Віктор Козак був третім номером списку. Він має значний досвід як у бізнесі, так і в політиці. З 2004 по 2015 рік обіймав посаду директора ТОВ «Ідея» в Ковелі. У 2010 році він вперше балотувався до Волинської обласної ради від партії «Сильна Україна». Політична кар'єра Віктора Козака особливо активізувалася після 2014 року. У травні того року, як самовисуванець, він став депутатом Волинської обласної ради 6-го скликання, зайнявши місце, що звільнилося після складання повноважень Віталієм Карпюком, представником Партії регіонів. На місцевих виборах 2015 року Козак балотувався вже від партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» і був обраний депутатом 7-го скликання, отримавши значну підтримку виборців — 38,43% голосів. Його політичне зростання продовжилося у 2015 році, коли він очолив Ковельську районну державну адміністрацію, і займав цю посаду до 2019 року. На останніх місцевих виборах, 25 жовтня 2020 року, Віктор Козак був переобраний депутатом Волинської обласної ради 8-го скликання. Цього разу він балотувався від партії «За Майбутнє». Наразі він є членом постійної комісії з питань промисловості, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного комплексу, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства.
6. Валентин Кошельник & Людмила Панасюк. Дев’ятий номер списку - відомий на Волині політичний та спортивний діяч Валентин Кошельник. Він працював тренером у Володимир-Волинській ДЮСШ, був головним тренером юнацької збірної Волинської області з футболу та є засновником дитячо-юнацького футбольного клубу «ВІК». Також обіймав посаду спортивного директора, а пізніше директора ФК «Волинь». Валентин Кошельник був депутатом Володимир-Волинської міської ради двох скликань. Зокрема, у 2010 році він був обраний депутатом Волинської обласної ради від партії «Фронт Змін», а в 2017 році знову стає депутатом Волинської обласної ради, але цього разу від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність». У 2020 році він заявив про вихід із фракції «Солідарність». Після 2020 року Валентин Кошельник перейшов до фракції «За Майбутнє».
Однак у березні 2024 року його повноваження були достроково припинені. Головний скандал, що призвів до припинення його депутатських повноважень, це обвинувачення в отриманні хабаря та зловживанні впливом. 13 вересня 2023 року Валентина Кошельника затримали під час одержання хабаря у розмірі $35 000. За даними слідства, він вимагав гроші від підприємця за сприяння в отриманні земельної ділянки. Вищий антикорупційний суд заарештував його на 60 діб, але він вийшов під заставу в 900 тисяч гривень. 1 березня 2024 року Валентин Кошельник подав заяву про складання депутатських повноважень.
23 травня минулого року під час чергової сесії Волинської обласної ради посвідчення депутата, замість нього отримала освітянка Людмила Панасюк. Вона була обрана за черговістю кандидата в депутати, включеного до виборчого списку Волинського осередку партії «За майбутнє». Обраниця з 2012 року очолює центр професійної освіти у Колках, має звання "Відмінник освіти України".
7. Світлана Крецу. Депутатка на виборах у 2020 році набрала 2228 голосів. Світлана Миколаївна Крецу народилась 24 вересня 1964 року в смт Стара Вижівка. Її професійна діяльність пов’язана з медициною. Має вищу медичну освіту, яку здобула в Чернівецькому медичному інституті.З 1991 по 2011 рік працювала лікарем-невропатологом у Старовижівській центральній районній лікарні. З 2011 року по теперішній час обіймає посаду керівника КНП «Шацька районна лікарня». Також була заступницею генерального директора Територіального медичного об'єднання Любомльського і Шацького районів. Хоча Світлана Крецу є безпартійною, вона активно бере участь у політичному житті на місцевому та обласному рівнях. Зокрема, у 2015 році вона була обрана депутаткою Шацької районної ради від політичної партії «Наш край». А вже у 2020 році - балотувалася та була обрана депутаткою Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє». Наразі Світлана Крецу входить до складу постійної комісії з питань соціального захисту населення, охорони здоров’я, материнства та дитинства.
8. Ігор Лех. Він набрав всього 1706 голосів. Ігор Лех —займається підприємницькою діяльністю з 1997 року. З 2005 по 2010 рік він був директором ТзОВ «Захід Агросервіс». У 2010 році став засновником ТзОВ «Агроситниця» та ТзОВ «Захід Агросервіс Плюс». Також він є директором ТзОВ "Пальче". Згідно з декларацією, він володіє частками в кількох компаніях: 51% у ТзОВ «Пальче», 95% у ТзОВ «Грандпостач» та 90% у ТзОВ «ЗАХІД-АГРОСЕРВІС ПЛЮС». Ігор Лех розпочав свою політичну кар'єру з партії ВО «Батьківщина», від якої двічі обирався до Волинської обласної ради: у 2010 та 2015 роках. У 2016 році його виключили з партії за те, що він проголосував за створення комунального підприємства «Волиньприродоресурс», що спричинило конфлікт з керівництвом обласного осередку. За його словами створення КП «Волиньприродоресурс» було спрямовано на легалізацію та прозорість видобутку бурштину. Лех звинуватив керівництво обласного осередку партії «Батьківщина» в гальмуванні цього процесу та підтримці корупційних схем. У 2018 році він втрапив у ще один скандал. Депутат входив до конкурсної комісії, яка обирала нового директора для санаторію «Пролісок». Керівником стала його бізнес-партнерка Оксана Бугайчук. З 2019 року він є помічником народного депутата В'ячеслава Рубльова на громадських засадах. У 2020 році - обраний депутатом Волинської обласної ради від Волинської обласної організації політичної партії «За майбутнє». Ігор Лех - заступник голови постійної комісії з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
9. Ярослав Матвійчук. За нього проголосувало всього 958 виборців. Ярослав Матвійчук — чиновник, що має досвід у сфері освіти, юриспруденції та державного управління. Він розпочав свою трудову діяльність як вчитель, а пізніше працював юрисконсультом на ВАТ «Володимир-Волинський консервний завод». З 2008 року перейшов на державну службу: спершу був головним спеціалістом у Володимир-Волинській міській раді, потім — заступником директора міськрайонного центру зайнятості (2010-2015). У 2010 році перейшов на роботу в органи місцевого самоврядування, обійнявши посаду головного спеціаліста управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради. З листопада 2015 року обіймав посаду першого заступника Володимир-Волинського міського голови. Напередодні виборів 2020 року звільнився, але потім повернувся на цю ж посаду. Ярослав Матвійчук має неоднозначну партійну історію. Так, у 2006 році він балотувався до Волинської обласної ради від «Блоку Бориса Клімчука «Рідна Волинь». Після 2015 року був членом партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Однак вже у 2020 році був ббраний депутатом Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє». Увійшов до постійної комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики.
.jpg)
10. Орест Маховський. За нього виборці віддали чи не найменше голосів – всього 237. Однак це йому не завадило стати депутатом завдяки «прохідному місцю у списку партії. Орест Маховський – вірний помічник нардепки Ірини Констанкевич. Він – не лише фінансист, а й викладач та політик, чия кар'єра тісно пов'язана з Волинським державним університетом, благодійними фондами Ігоря Палиці та місцевою політикою. Його професійний шлях включає роботу економістом в університеті, старшим державним податковим інспектором, а також тривалу викладацьку та управлінську діяльність в університеті (старший викладач, начальник відділу). З 2013 року його кар'єра тісно переплітається з благодійними фондами Ігоря Палиці: він обіймав посади головного менеджера, виконавчого директора та заступника голови правління фондів «Новий Луцьк» та «Тільки разом». З 2018 року є помічником-консультантом народного депутата України Ірини Констанкевич. Орест Маховський у 2014-2015 рр.. був членом виконавчого комітету Луцької міської ради. А вже у 2020 році – був обраний депутатом Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє», членом якої він є. Наразі Орест Маховський очолює фракцію «За майбутнє» в обласній раді та є головою постійної комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики.
11. Роман Микитюк. Попри скандальну кар’єру митника і депутата-регіонала, він набрав на виборах до обласної ради від партії «За майбутнє» рекордну кількість голосів – 3659. Роман Микитюк народився 15 червня 1970 року в смт. Турійськ. Має чотири повні вищі освіти, зокрема військову, юридичну, а також у сферах лісового господарства та хімічної технології. Кар'єра Романа Микитюка є багатогранною. Він служив у армії, після чого працював на різних посадах у митній системі, зокрема обіймав керівні посади на Волинській, Ягодинській, Житомирській, Тернопільській, Львівській та Рівненській митницях. У бізнесі він зосереджений на аграрному секторі, будівництві, готельному та ресторанному бізнесі. Є директором ТОВ «АМіЛа», яке займається дорожнім будівництвом, а також керівником фермерського господарства «Аміла». Його бізнес-активи включають кілька компаній, зареєстрованих на нього та його дружину, зокрема «Турійськ агрошляхбуд», «Веста М», «Аміла Ріелті», «Турійське подвір’я», «Дари Волині» та інші. Роман Микитюк також володіє великою колекцією ретро-автомобілів та авіаційною технікою, є співзасновником спортивного клубу «Аміла-авіа». Політичний шлях Романа Микитюка відзначається зміною партійної приналежності. Зокрема, він був депутатом Волинської обласної ради (2002-2006), депутатом Львівської обласної ради від Партії регіонів (2010-2011), депутатом Волинської обласної ради від Партії регіонів (2013), депутатом Волинської обласної ради від «Наш край» (2015) та у 2020 році - став депутатом Волинської обласної ради від «За майбутнє».
З Романом Микитюком пов'язані кілька гучних скандалів. Зокрема його звинуватили у недекларуванні майна на суму близько 8,5 млн грн. Йдеться про транспортні засоби, корпоративні права дружини та власні фінансові зобов'язання. Микитюк пояснював, що незадекларовані автомобілі — це старі машини для колекції, а інші відомості "забув" внести. Окрім цього, у 2016 році його звинуватили в адміністративному корупційному правопорушенні за голосування в облраді щодо питань, що стосувалися його фермерського господарства. Спочатку суд визнав його винним, але згодом апеляційний суд скасував це рішення, встановивши, що Микитюк повідомив про конфлікт інтересів до засідання, а саме рішення не надавало йому матеріальної вигоди. Серед досить «свіжих» - скандал навколо його компанії «АМіЛа», яку було оштрафовано Антимонопольним комітетом України на понад 1 млн грн за змову з іншою фірмою на 16 державних тендерах з ремонту доріг. Компаніям заборонили брати участь у державних закупівлях протягом трьох років. Після цього Микитюк придбав нову компанію «Турійськ агрошляхбуд», яка вже отримала державні підряди.
12. Євгеній Недищук & Андрій Бокоч. Наступним у списку мав бути Євгеній Недищук, яий під час виборів 2020-го набрав 1276 голосів і мав отримати місце депутата обласної ради. Євгеній Недищук – підприємець. Займається автоперевезеннями та медичною стоматологічною практикою Він є учасником бойових дій. Після подій на Євромайдані у 2014 році Євгеній Недищук брав участь в антитерористичній операції на сході України, служив у полку «Азов» на посаді заступника командира по роботі з особовим складом. Він був членом ВО «Батьківщина» з 2008 року, депутатом Нововолинської міської, а згодом - Волинської обласної ради шостого скликання. З 2015 по 2020 рік був головою Поромівської ОТГ. Однак 10 грудня 2020 року після офіційного оголошення результатів виборів під час першої сесії - склав свій мандат за власним бажанням, написавши відповідну заяву. Подейкують, що Євгенія Недищука «чемно попросили поступитись місцем» помічнику народного депутата України Ігоря Гузя – Андрію Бокочу.
Андрій Бокоч - політик та громадський діяч, чия кар'єра тісно пов'язана з… роботою нардепа Ігоря Гузя.
Його трудовий шлях розпочався у Луцькій міській раді, де він працював інспектором у службі у справах дітей та головним спеціалістом у відділі у справах сім’ї та молоді. З 2010 по 2014 рік займався приватним підприємництвом у сфері пасажирських перевезень (таксі). Згодом його кар’єра була пов’язана з роботою в апараті Верховної Ради як помічника-консультанта народного депутата Ігоря Гузя. Він також очолював громадські організації, зокрема «Національний Альянс», та був керівником фонду Ігоря Гузя «Прибужжя». У 2005 році він був затриманий та заарештований на 15 діб у Мінську за участь в акції «Чорнобильський шлях» та висунення "антилукашенківських гасел".Кар’єру у політиці він розпочав з провалу: у 2006 році невдало балотувався до Луцької міськради від Блоку Ігоря Гузя «Національний Альянс». У різні роки Андрій Бокоч був головою Волинської обласної організації Громадянської партії «Пора» та членом правління партії «За Україну!», з 2014 по 2019 рік був членом «Народного Фронту», де очолював виборчі штаби. Та з 2020 року вічного революціонера потягнуло до партії олігарха Ігоря Палиці. Відтоді він є членом партії «За Майбутнє», що дало йому можливість вперше здобути мандат депутата Волинської обласної ради.
Наразі Андрій Бокоч є членом фракції "За майбутнє" та постійної комісії з питань освіти, науки, культури та духовного розвитку.
13. Григорій Недопад. Тодішньому першому заступнику міського голови Луцька під час виборів вдалось набрати 3 317 голосів. Його бізнесова та політична кар’єра тісно переплітається з Ігрем Палицею. Це й не дивно, адже Григорій Недопад має родинні зв’язки із народним депутатом та олігархом. Його дружина Олена є двоюрідною племінницею Ігоря Палиці.
Григорій Недопад здобув вищу освіту в галузі географії, менеджменту та державного управління. Його кар'єрний шлях розпочався на "Рожищенському сирзаводі", де він працював сироробом. Далі він обіймав різні посади в комерційних структурах, зокрема був заступником директора "Торгового дому Любарт" та директором спортивно-тренувальної бази ФК "Волинь". Також був співзасновником ТОВ «Нафта-люкс» та керівником ПП «Волинські новини».
Політична кар’єра Григорія Недопада розпочалась у 2015 році, коли він був обраний депутатом Ківерцівської районної ради від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП». Цього ж року став головою Ківерцівської райради. У 2017-2020 рр.: Григорій Недопад обіймав посаду першого заступника Луцького міського голови. А вже у 2020 році - став депутатом Волинської обласної ради від партії «За майбутнє» та очолив Волинську обласну раду.
14. Юрій Ройко. Він зумів набрати 2214 голосів. Юрій Роцко свою кар’єру розпочав у лісовому господарстві та комсомольських структурах. З 1990 року він займається підприємницькою діяльністю. Зокрема, був заступником директора ТзОВ «Імпалс» та очолював ПП «Макаронна компанія». Його бізнес орієнтований на переробку сільськогосподарської сировини. Ройко неодноразово брав участь у виборах. У 2006 році він балотувався до Волинської облради від Партії регіонів та був помічником народного депутата від цієї ж партії. У 2015 році він став депутатом Волинської обласної ради 7-го скликання, балотуючись від Радикальної партії Олега Ляшка. На місцевих виборах 2020 року був обраний депутатом Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє». Він також є одним із спонсорів цієї партії на Волині, пожертвувавши до її виборчого фонду значну суму. Наразі він є членом фракції «За Майбутнє» та обіймає посаду заступника керуючого справами Волинської обласної ради.
15. Юрій Сиротюк. За нього проголосувало 1462 виборці. З 1998 року він займається підприємницькою діяльністю, зокрема роздрібною торгівлею продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Крім цього, він є власником торгово-розважального центру «FORest» у Нововолинську. Юрій Сиротюк почав свою політичну кар'єру як депутат Нововолинської міської ради 6-го скликання, куди був обраний від Партії Регіонів. У 2014 році він вийшов з її лав. На місцевих виборах 2020 року був обраний депутатом Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє». Наразі він є членом фракції «За Майбутнє» та входить до складу постійної комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів. Також з 2011 року він є керівником місцевого відділення Всеукраїнської ГО «Асоціація платників податків України» в Нововолинську.
16. Михайло Скопюк. Він набрав 1798 голосів. Професійна кар'єра Михайла Скопка була тісно пов'язана з освітою. Він працював на різних посадах: від вчителя та директора школи до голови райкому профспілки працівників освіти та начальника відділу освіти Локачинської райдержадміністрації. З 2010 по 2014 рік обіймав посаду першого заступника голови Локачинської РДА, а зараз є пенсіонером. Михайло Скопюк має тривалу політичну історію. Він був депутатом Локачинської районної ради трьох скликань та неодноразово обирався депутатом Волинської обласної ради (4-го, 6-го, 7-го та 8-го скликань). У 2011 році він став депутатом облради від Народної партії, а у 2015 році балотувався від партії «Наш край». На місцевих виборах 2020 року був обраний депутатом від партії «За Майбутнє», членом фракції якої він є зараз. Також він є членом постійної комісії з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку.
17. Олександр Тиводар. У 2020 році він отримав всього лишень 486 голоси. Свого часу Олександр Тиводар працював на керівних посадах у комерційних компаніях, таких як «Експрес», «Інтертрейд», «Укркристалмет». З 2008 року займається приватним підприємництвом і є співзасновником ТОВ «Апейрон Буд» та ТОВ «Волиньсапрофос». Також Олександр Тиводар керує трьома структурами «Варта порядку» (громадське формування, громадська організація та приватна охоронна служба). Після повномасштабного вторгнення, лідер ГФ «Варта порядку» очолив Батальйон оперативного реагування «Луцьк». Олександр Тиводар є безпартійним, але тісно пов'язаний з політичною партією «За Майбутнє». У 2020 році він став депутатом Волинської обласної ради 8-го скликання від цієї партії. Його обрання відбулося завдяки тому, що Андрій Разумовський відмовився від мандата в обласній раді, адже пройшов до Луцької міської ради. З 2015 року він є членом міськвиконкому Луцька.
 (1).jpg)
В біографії Тиводара є два гучні скандали. Так у 2017 році, коли він очолював і був лідером «приватної армії» Ігоря Палиці - ГФ «Варта порядку», СБУ затримала його в рамках кримінальної справи, пов’язаної з незаконним прослуховуванням та стеженням. У межах цього кримінального провадження розслідувався факт порушення недоторканості приватного життя щодо особи, яка з 21.12.1992 року до сьогодні працює суддею в Луцькому міськрайонному суді Волинської області. Мова йде про Пушкарчук Валентину Петрівну. Також потерпілими у справі є: Вусенко Юлія Василівна (депутатка Волинської обласної ради від «Європейської Солідарності»), Дмитрук Олександр Романович та Д’яченко Андрій Володимирович (члени ГО «Національний корпус»). Після затримання Олександра Тиводара, СБУ в офісі г, у будинку очільника та ще кількох членів цієї організації. У домі Олександра Тиводара , а в інших фігурантів вилучили спеціальні засоби негласного отримання інформації, карти пам’яті з фотографіями, зброю різних калібрів, набої до неї, гранати Ф-1 і протипіхотні міни. Одразу ж після затримання фігурантів справи навколо обрання запобіжного заходу розіграли цілий спектакль. Олександра Тиводара на судове засідання на ношах. У нього нібито трапився гіпертонічний криз. Справа тривала кілька років, але вирок не ухвалений досі.
Новий скандал навколо Олександра Тиводара вибухнув декілька місяців тому. Депутата затримали за підозрою в участі у злочинній організації, яка займалася незаконним переправленням військовозобов'язаних чоловіків за кордон.
ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ: Депутат Волинської облради Тиводар переправляв ухилянтів, - СБУ
Його взяли під варту без можливості внесення застави. На його майно також накладено арешт. За версією слідства, починаючи з серпня 2022-го, учасники організації, до складу котрої також входила колишня заступниця голови Волинської ОВА Мирослава Якимчук, яка зараз під вартою, незаконно переправили за кордон понад 100 військовозобов’язаних. З одного охочого перетнути державний кордон вони брали орієнтовно 5 тисяч доларів США. Гроші передавали через посередників. 3 липня 2025-го у Волинській та Хмельницькій областях провели обшуки за місцем проживання та перебування підозрюваного. Волинському депутату інкримінують незаконне переправлення чоловіків за межі України, перешкоджання діяльності ЗСУ та участь у злочинній організації. У разі доведення вини депутату Волинської облради Олександру Тиводару загрожує до 12 років за ґратами з конфіскацією майна.
Варто зауважити, що Олександр Тиводар був ініціатором створення та очільником Батальйону оперативного реагування «Луцьк» (реінкарнація ГФ «Варта порядку») та навіть мобілізувався до лав ЗСУ. Однак, в яких військах служив Олександр Тиводар – досі лишається загадкою. І що цікаво – він є членом постійної комісії обласної ради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби із злочинністю та корупцією.
18. Андрій Турак. Аграрій, бізнесмен та політик набрав на виборах 1250 голосів. Професійне зростання Андрія Турака тісно пов’язане із сільським господарством. Він пройшов шлях від головного інженера до голови правління колгоспів. З 2000 року є директором Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Тараса Шевченка села Угринів Горохівського району більш відомого під торговою маркою «Угринів Молоко». Він та його син є основними власниками цього підприємства. За свою діяльність йому було присвоєно звання Заслуженого працівника сільського господарства України. Разом з тим, Андрій Турак є досвідченим політичним діячем, який був депутатом Волинської обласної ради 3-8 скликань, починаючи з 1998 року. Однак, часто змінював партійні приналежності: у 2006 році був обраний від Народного блоку Литвина, з 2008 року був заступником голови Волинської регіональної організації Народної партії, у 2015 році став депутатом облради від ВО «Батьківщина». І вже у 2020 році аграрій був обраний до Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє». Варто зауважити, що Андрій Турак офіційно став одним з головних спонсорів виборчої кампанії партії «За Майбутнє» на Волині, адже . Наразі він є членом фракції «За Майбутнє» в обласній раді та членом постійної комісії з питань використання майна.
19. Оксана Філіпчук. Колишня директорка Рожищенської районної друкарні набрала на виборах лише 792 голоси. Нині вона обіймає посаду керівниці комунального закладу «Центр позашкільної освіти Волинської обласної ради». Оксана Філіпчук має досвід роботи в місцевих радах. У 2015 році вона стала депутаткою Рожищенської районної ради від партії «Наш край». Також була членкинею партії «УКРОП». На місцевих виборах 2020 року її обрали депутаткою Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє». Крім того, на громадських засадах вона працює помічницею-консультанткою народного депутата Вячеслава Рубльова. За інформацією видання «Район.Рожище», у 2020 році родина Оксани Філіпчук отримала значну кількість земельних ділянок у селі Топільне Рожищенського району. Загалом її чоловік, неповнолітній син, брат, мама та свекруха отримали 5,2 гектара землі.
20. Анатолій Філюк. За нього проголосувало 1326 виборців. З 1995 року і протягом багатьох років Анатолій Філюк очолював Камінь-Каширський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Після звільнення у 2018 році він певний час перебував на обліку в центрі зайнятості, а з 2019 року обіймав посаду радника голови Волинської обласної ради. Анатолій Філюк двічі ставав депутатом Волинської обласної ради. У 2015 році його обрали від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП». На виборах 2020 року він балотувався від політичної партії «За Майбутнє» і отримав депутатський мандат завдяки тому, що від нього відмовилася народна депутатка Ірина Констанкевич, яка пройшла до Верховної Ради. Анатолій Філюк є членом фракції «За Майбутнє» і входить до постійної комісії з питань соціального захисту населення, охорони здоров’я, материнства та дитинства.
21. Юрій Харченко. Під час виборів набрав найменше серед діючих депутатів – всього 210 голосів. Але це не завадило йому стати обранцем обласної ради. Свою професійну кар'єру Юрій Харченко розпочав у «Промінвестбанку», де працював до 2014 року. З 2019 року він є помічником-консультантом народного депутата України В'ячеслава Рубльова. Також у 2023 році був призначений заступником керівника ПрАТ «Волиньгаз». Юрій Харченко є членом політичної партії «За Майбутнє». У 2015 році він був обраний депутатом Костопільської міської ради від партії «УКРОП». У 2020 році він став депутатом Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє», отримавши мандат за чергою після того, як від нього відмовився В'ячеслав Рубльов. Харченко був керівником штабу Вячеслава Рубльова та політтехнологом на виборах.
Цікавим є той факт, що Юрій Харченко придбав дві земельні ділянки за дуже низькою ціною (особливо ділянку на Світязі), що може викликати питання щодо прозорості угод. Крім того, він не вказав у декларації вартість оренди житла в Луцьку.
22. Володимир Яренчук. Під час виборів за нього віддали 1800 голосів. Кар'єра Володимира Яренчука була різноманітною. Він починав як водій на різних підприємствах, а також працював комбайнером та менеджером. З 2007 року він є головою фермерського господарства «Перлина Турії», а з 2018 року — засновником і керівником ФГ «Поліський колос». Володимир Яренчук має значний досвід у політиці. У 2010 році він став депутатом Турійської районної ради від Народної партії. У 2015 році був обраний депутатом Волинської обласної ради від ВО «Батьківщина». На парламентських виборах 2019 року він був одним із головних спонсорів кандидата від партії «Слуга народу» В’ячеслава Рубльова, після чого став його помічником. На місцевих виборах 2020 року Яренчук був обраний депутатом Волинської обласної ради від партії «За Майбутнє» та пожертвував 115 тис. грн на її виборчу кампанію. Наразі він є членом фракції «За Майбутнє» та секретарем постійної комісії з питань бюджету.
*****
Тож після обрання депутатів Волинської обласної ради - сформувалась коаліція. До неї, окрім фракції «За майбутнє» неофіційно увійшли ВО «Батьківщина» і ВО "Свобода", в опозиції — депутати від Аграрної партії України і «Європейської Солідарності», «Слуга Народу» - тримається нейтралітету в прихильності до тих, чи інших.
Зрештою, формування коаліції дозволило «фіолетовій більшості» протягнути через голосування низку скандальних і двозначних питань. Таким чином, саме ці депутати є цілою кастою, з якої складається велика імперія Ігоря Палиці.
Коментарів немає
Залишити коментар