Сморід у Луцьку: з заводу «БіоПЕК» роблять «цапа відбувайла»?

Останнім часом акцент проблеми смороду в Луцьку змістився з міської системи каналізування на Боратинську громада та завод "БіоПЕК". Мовляв, сморід, який регулярно допікає лучанам, виникає переважно через діяльність підприємства.

Редакція Insider Media побувала на "цукровому", в Липлянах, поспілкувалася з мерією і навіть зуміла витягнути на коментар представника цукрового заводу, щоб розібратися в темі, і виявилося, що не всі тези посадовців Луцької мерії є аж такими однозначними як подаються через лояльні до неї ЗМІ.

Так, представники заводу називають будь-які звинувачення в їх бік у появі смороду — фейком.  

Зокрема, голова спостережної ради Гнідавського цукрового заводу та співвласник "БіоПЕК" Ярослав Галькевич, каже що цю тему ще надцять років тому розкрутили спеціально під вибори. Мовляв, подолання смороду стало однією з передвиборчих обіцянок нинішнього мера Ігоря Поліщука та команди кандидатів Ігоря Палиці.

Зрештою, замість того щоб знайти усі чинники, які можуть провокувати це масове явище – луцька влада знайшла «цапа відбувайла», а тому по нині міська рада жодним чином не довела того, що причиною всього є діяльність саме Гнідавського цукрового заводу чи "БіоПЕК"

За словами Ярослава Галькевича, коли гостро постала проблема і почались звинувачення – першим хто відкрив двері і надав усі документи і можливість для перевірки це був – Гнідавський цукровий завод.

Нещодавно за ініціативи Боратинської сільської ради відбулась нарада, під час якої озвучили нові дані лабораторних досліджень. Так, на виконання державної програми моніторингу атмосферного повітря міська рада провела дослідження в контрольній точці за адресою Дружби Народів 3, звідки у попередні роки поступало найбільше скарг на сморід.

Однак представники заводу кажуть, що не бачили та не знають що це за дослідження і на основі яких методик вони проводились.

Тож у Ярослава Галькевича виникли сумніви щодо результатів і рівня зафіксованої концентрації хімічних сполук у повітрі, які є причинами смороду. Голова спостережної ради Гнідавського цукрового заводу визнає –  ще у 2016 році мали припис, але помилки усунули. Тож що стало джерелом смороду і де відбирались зразки цьогоріч – каже варто поцікавитись детальніше.

Ярослав Галькевич запевняє: Гнідавський цукровий завод здійснює на очисні споруди скиди тих речовин, які дозволені санітарними нормами. А на заводі БіоПек – відходи з виробництва, або так звана барда, взагалі не скидається в систему каналізації і не виводиться на поля фільтрації цукрового заводу.

Співвласник заводу БіоПЕК пояснює - багато років тому тут розробили і впровадили систему утилізації барди через тимчасове зберігання у лагунах загальною ємністю більше 60 000 тонн. Вони розташовані на території заводу з виробництва біоетанолу.  Знімальна група напросилась і таки потрапили туди. Попри те, що  лагуни наполовину наповнені бардою – неприємного запаху тут немає.

Як розповів головний інженер заводу БіоПЕК Михайло Лунюк, після осушки цей продукт, аналогічно як і в Європі, використовується аграріями. Це - біодобриво, яке добре освоюється грунтами в сільському господарстві і його вартість у 5-8 разів нижча від азотного чи іншого добрива. Тож БіоПЕК не лише виготовляє біоетанол і компоненти для нафтопродуктів, а й продає осушену барду.

Після цього ми попрямували на поля фільтрації Гнідавського цукрового заводу. Там звісно присутній неприємний запах притаманний каналізаційним відстійникам, однак дещо слабший у порівнянні зі смородом поблизу очисних споруд КП «Луцькводоканал» у селі Липляни.

Щороку восени в сезон переробки цукрового буряка відстійники наповнюються, адже сировину потрібно мити та очищати перед обробкою. Окрім цього на заводі працює багато людей, тож сюди також потрапляють каналізаційні відходи з туалетів. Практично до нового наступного сезону усе відстоюється і підсихає, після чого мул знову ж таки вивозиться на сільськогосподарські угіддя – аграрії використовують це природнє добриво для підкислення грунтів.

Представники заводу запевняють, що поля фільтрації експлуатуються згідно усіх санітарних норм, але як не крути, тут  завжди присутній неприємний запах, який пов'язаний з тим, що очисні облаштовані ще в 1950-х роках. Невдовзі власники та керівництво заводу планують усунути і цю проблему та повністю закрити фільтраційні поля. За словами Ярослава Галькевича, в найближчі 3-5 роки на Гнідавському цукровому заводі не буде очисних споруд тут затіяли масштабний проект.

Варто зауважити - під час попереднього засідання комісії екологи повідомили, що 95% підприємств, які здійснюють свою господарську діяльність в південному районі – мають усі дозволи на допустимі норми викидів речовин. Логічно подумати, решта підприємств – це і є Гнідавський цукровий завод та БіоПек, якому належать поля фільтрації.

Однак варто нагадати, що у районі ДПЗ, Гнідавської та Львівської працює низка підприємств з виробництва солодощів, ковбаси, м’яса і навіть величезний цех з вирощування курчат. Та він належить відомому бізнесмену, власнику торгової марки Пан курчак, і екс-нардепу Сергію Мартиняку. Куди дівають відходи ці підприємства – дізнатись важко, адже більшість уникають розмов з журналістами.

Також варто звернути увагу на те, що південний район Луцька у перспективі має обрости комплексними новобудовами і вочевидь багатьом забудовникам, які мають плани на ці землі, не довподоби те, що тут діють потужні підприємства. Звісно, питання що є причиною поширення смороду в Луцьку турбує багатьох, однак влада вирішила доручити цієї проблеми…. більш компетентним органам.

Тим самим міська влада частково зняла з себе відповідальність за подальше вирішення цієї проблеми. А якщо пригадати давню українську мудрість про те, чиїми руками добре жар загрібати – стає очевидним, що це може навіть комусь і вигідно?